Почути, зрозуміти, підтримати: як відбувається реінтеграція ветеранів у Метінвесті

Після повернення з фронту ветеранам доводиться заново вибудовувати звичне життя. Робота, спілкування з колегами, повернення до цивільного середовища – усе це може потребувати часу та підтримки.

Саме про психологічну адаптацію після служби говорили під час зустрічі із психологом, організованої Метінвестом для ветеранів-співробітників Запоріжсталі та інших запорізьких підприємств компанії.  Подібні заходи стали традиційними, оскільки мають серед ветеранів попит та практичну користь. Для ветеранів такі зустрічі – це не лише можливість отримати практичні поради від фахівців, а й простір, де можна говорити про власний досвід без потреби щось пояснювати.

«Ці зустрічі дуже корисні, вони несуть за собою різні характери, особливо про психологію. Коли людина повертається, вона загублює себе, вона не знає, що, де і як починати нове життя. Тому що, коли ми повертаємося, це вже нове життя йде», - розповіла ветеранка війни Юлія Прус, яка працює розподілювачем робіт агломераційного цеху Запоріжсталі.

Не менш важливим для ветеранів є спілкування з побратимами – людьми, які мають схожий досвід і можуть зрозуміти те, що не завжди легко пояснити цивільним.

«Це може бути якась емоційна підтримка. Може, чогось у житті людині не вистачає. Може, десь розгубився – всяке буває. Після фронту багато контузій було», - зазначив ветеран війни, оператор поста керування станом холодного прокату Запоріжсталі Олег Сотник.

За словами психотерапевтки та бізнес-тренерки Олени Нікольської, після повернення військові можуть стикатися з нерозумінням з боку цивільного оточення. Звичні для ветерана реакції в певних ситуаціях можуть сприйматися цивільними як щось незвичайне або навіть лякаюче.

«Це питання комунікації, нерозуміння їх цивільними людьми, нерозуміння реакцій якихось, драматизація цих реакцій, демонізація: О боже, він пригнувся, О боже, він підняв голос, О боже, він там нецензурне слово якесь сказав, частіше, перепрошую, ніж він раніше це говорив. Це абсолютно звичні нормальні реакції, якщо ми розуміємо рівень реальності, в який він перебував і цивільна реальність, в яку він потрапляє, – це інший рівень функціонування», – пояснила Олена Нікольська.

Фахівчиня не перший рік працює з великими компаніями та підприємствами над програмами комплексної адаптації ветеранів на робочих місцях. Вона наголошує: після фронту людині важливо не лише отримати допомогу, а й відчути себе повноцінною частиною колективу.

«А людина залишається людиною, а людина прагне бути причетною, а людина прагне заробляти так, як вона заробляла, а людина прагне бути частиною колективу, а не десь там не мати можливості навіть вийти. А людина прагне, щоб на неї дивилися, як на нормального. Оце, до речі, ще одна історія, що звучить досить часто – «на мене дивляться, як на ненормального», – зазначила психотерапевтка.

Тож реінтеграція ветеранів – це не лише особиста справа людини, яка повернулася зі служби. Важливу роль відіграють роботодавці та колективи, до яких військові повертаються після фронту. Сьогодні в командах Запоріжсталі та інших підприємств Метінвесту працюють майже 400 ветеранів російсько-української війни.

Загалом у компанії – понад тисяча працівників, які повернулися з фронту. Комплексна система реінтеграції ветеранів Метінвесту працює з 2023 року. Вона охоплює фізичну та психологічну реабілітацію, соціальну й професійну підтримку, перенавчання, допомогу родинам, спорт і дозвілля.

«На підприємствах Метінвесту є всебічна підтримка ветеранів. Це, по-перше, по поверненню ветеранів. Вони, мабуть, якщо їм треба перекваліфікуватися на іншу професію та отримати роботу, це можливість отримувати роботу, бо зараз, на жаль, якщо ти повертаєшся і зламаний, ти більше нікому не треба. Метінвест не забуває своїх співробітників», – розповів ветеран війни та очільник ветеранської спільноти Запоріжсталі Костянтин Матлай.

Адаптація після фронту може бути тривалим процесом. І повернення до цивільного життя не обов'язково означає, що всі труднощі залишаються позаду в день повернення на роботу. Поруч мають бути люди, які готові підтримати, вислухати та зрозуміти.

«Важливо теж усвідомлювати, що ветеран, як людина, як частина спільноти, – це та частина, яку ми очікуємо, яка до нас повертається і яка стає частиною нас», – підсумувала Олена Нікольська.