Дмитро Сірий: “Війна - це випробувальний період для кожного з нас, але ми вистоїмо”

Депутат міської ради Запоріжжя Дмитро Сірий розповів про перспективи розвитку міста, волонтерство, роботу гуманітарного штабу і співпрацю з міжнародними фондами.

Як ви зараз допомагаєте мешканцям Дніпровського району? Чи змінився характер проблем місцевих жителів із початком війни?

Люди з розумінням відносяться до нинішньої ситуації. Значно менше стало запитів, наприклад, щодо ремонту доріг, транспорту, освітлення. Містяни розуміють, що деякі питання відійшли на задній план, а бюджет міста адаптований під нагальні потреби. 

Війна змінює запити людей. 

Необхідно нарощувати співпрацю з міжнародними партнерами. Бюджет держави загалом, як і міста Запоріжжя, не очікують кардинальні наповнення. Бізнесу зараз складно працювати, платити податки. Є дефіцит. Тому я особисто працюю над нарощуванням співпраці з іноземними фондами, аби залучати кошти на відновлення міста. 

Мені вже вдалося залучити інвестиції на відбудову міста. Тільки на роботи по відновленню бомбосховищ, постраждалих будівель зайшло інвестицій на близько 5 мільйонів гривень. Додатково ми от-от завеземо до міста генератори.

Як за нинішніх умов виглядає ваша депутатська діяльність?

Я намагаюся 24 години на добу, 7 днів на тиждень бути зв’язку. Мій телефон не вимикається вже сьомий рік. У мене прямий зв’язок з людьми. Тільки сьогодні у мене було 30-40 дзвінків, стосовно опалення, матеріальної допомоги та інших нагальних потреб. 

Я і моя команда регулярно проводимо прийоми громадян. З людьми працюють незалежно від того, чи в місті я зараз чи в дорозі. Зараз  дуже багато звернень щодо матеріальної допомоги, а також від переселенців. Ставлю собі за мету опрацювати абсолютно усі звернення, скільки б їх не надходило. 

На окрузі мені вдалось добитися ремонту внутрішньоквартальних доріг. Попри війну ми відремонтували проблемні двори, де ремонту взагалі ніколи не було. Бюджет міста - це заслуга кожного платника податків. Я і сам сплатив їх до кінця року. Завдяки цьому ми зараз маємо можливість ремонтувати дороги, робити освітлення, вирішувати проблемні питання по житлово-комунальному господарству.

Продовжую систематичну роботу з ОСББ. Вона включає в себе як суттєві питання, такі як ремонти покрівель, інженерних мереж, встановлення вікон, так і менш суттєві, але я вважаю необхідні, речі. Наприклад, з наближенням зими я традиційно кожен рік доставляю матеріали для посипок доріжок. Дрібниця, але приємно. Адже двірники одразу матимуть можливість посипати дороги у дворах.   

Окрема сфера діяльності це гуманітарна допомога. Я завжди хвалю свій колектив. Вони фактично волонтери, адже якихось надзвичайних зарплат у них не має, але з початку російського вторгнення наш Гуманітарний штаб веде активну роботу. Постійно зайнятий фасовкою, відвантаженням і доставкою допомоги. 

Іноді за день видається по 500 пакетів з гуманітарною допомогою, це близько трьох тонн. І це з урахуванням того, що на місцевому рівні нам з цим ніхто не допомагає. 

Також ми працюємо у напрямку допомоги військовим. Я не особливо акцентую увагу на цій роботі, бо чесно кажучи іноді не знаю, яку інформацію можна розголошувати. До того ж військові щодня ризикують своїм життям, живуть в окопах і те, що ми доставили допомогу не виглядає великою заслугою. Готовий дістати все необхідне для ЗСУ, але висвітлювати цей бік діяльності не дуже хочеться.

Мені видавали грамоти від військових, але я їх ніде не публікую. Прошу аби їх видавали не на мене особисто, а на нашу команду, яка вже дев’ять місяців безупинно працює.  

Як наразі працює міська рада? 

Проблем стало більше, а сесій менше. Є постійні загрози ракетних обстрілів. Сесії проводяться, коли накопичується багато питань. 

Бюджетна комісія, в якій я працюю, збирається частіше. Ми продовжували роботу навіть коли стався блекаут. Розійшлися лише коли опрацювали усі наявні питання. 

Нічого не зробиш. Доводиться працювати в таких умовах. 

Ви займаєтесь волонтерською работу. Як вона розпочалася і як змінилася з часом?

З квітня наш Гуманітарний штаб активно включилися в роботу. Гарний керівник в першу чергу - це організатор та комунікатор. Мені вдалося організувати роботу пов'язану з допомогою людям на місці, та що не менш важливо - комунікувати цю роботу з волонтерськими штабами і організаціями з заходу України, та міжнародними організаціями.

Спочатку Гуманітарний штаб почав надавати допомогу вимушеним переселенцям. Наразі за офіційними підрахунками їх постійно перебуває у Запоріжжі близько 150 тисяч. У них не має прибутку, умов для життя. Тож спершу був запит допомагати саме їм. Хоча б харчовими наборами. Паралельно з’являлися потреби допомогти ЗСУ. Ми налагодили роботу з притулками для переселенців, де мешкає близько 100 осіб одночасно. Це регулярна, стабільна допомога.

Хочу подякувати колегам з заходу України за ту допомогу яку вони надають нашому місту весь цей час. Круто коли схід і захід разом не просто на словах.

Далі з’явилися домовленості з міжнародними фондами і ми підключилися до програм іншого спрямування. Запоріжжя потерпає від ракетних обстрілів, є зруйновані будинки. Зараз, співпрацюючи з “Мальтійською службою допомоги”, ми реалізуємо програму остеклення пошкоджених будівель. На сьогодні близько десяти приватних будинків в Заводському районі повністю засклені і вже готові до опалювального сезону.

В Осипенківському мікрорайоні ведеться робота по оселям, які потерпіли від обстрілів. Ведеться співпраця з ОСББ. Отримуємо інформацію про те, яка допомога необхідна людям. В першу чергу тим, хто не може сам вставити вікна у квартирі. Думаю, що вже найближчим часом роботи будуть завершені.

Додатково працюємо над програмою по забезпеченню Запоріжжя генераторами. Їхня поставка очікується найближчим часом. Ще ведемо роботу над проектом по встановленню у місті бомбосховищ, яка обговорюється з міжнародним фондом. 

Як депутат і член бюджетної комісії, я працював весь час аби залучити до Запоріжжя міжнародну допомогу. Це конкретні гроші, які приходять у місто для відновлення цивільної інфраструктури, яку зруйнував агресор і ця робота дає конкретні результати. Є оселі, які вдалося таким чином відновити. 

Але все ж таки чи вважаєте ви достатньою діяльність міської влади у питаннях гуманітарної допомоги населенню?

Робота проводиться, наскільки вона ефективна - сказати складно. У військовий час на мій погляд є кілька напрямків роботи. В першу чергу переселенці, які мають потреби у гуманітарній допомозі і більш-менш комфортному житлу. Цей сектор більш-менш працює. У цьому напрямку докладають зусиль дуже багато талановитих людей і зокрема волонтерів. Разом з тим існують перспективні напрямки, над якими можна було б активно працювати і у Запоріжжі. Зокрема щодо будівництва модульного житла як у Львові.

По-друге, напрямок безпеки, тобто підготовка укриттів, бомбосховищ у Запоріжжі. Необхідно переключатись на роботу у цьому секторі. Будувати укриття на зупинках транспорту, робити бомбосховища на об’єктах критичної інфраструктури. Власне підвали в будинках, на мою думку, також не можна вважати нормальними бомбосховищами. Місто необхідно наситити укриттями наскільки, щоб під час тривог люди могли дуже швидко до них дістатися. 

Також нам зараз нам необхідні потужні промислові генератори для об’єктів критичної інфраструктури, на комунальних підприємствах. Забезпепечення генераторами аж  до рівня ОСББ, аби кожен будинок мав хоч якийсь генератор і мешканці мали можливість заряджати телефони, павербанки. Такі плани є і думаю ми вийдемо на такий рівень забезпечення. 

Я працюю над тим аби такі проекти отримали фінансування з міжнародних фондів.

Повномасштабне російське вторгнення змінило життя кожної людини у країні. Як воно вплинуло на Вас?

Звісно війна змінила моє життя, як і кожного українця. Я не тільки депутат, а і підприємець. Я фаховий юрист і основний вид моєї діяльності - юридичний консалтінг. Частина клієнтів переїхали у більш безпечні місця. Доводиться до якихось клієнтів виїжджати на захід України, а також працювати онлайн. 

З початку широкомасштабної війни тільки машиною накатано майже 50 тисяч кілометрів. Перед нашою зустріччю я проїхав майже 900 кілометрів, аби взяти участь у запланованій сесії міської ради. 

Взагалі у кожного українця зараз складний психологічний стан. У кожного болить голова як забезпечувати родину. Але ми дивовижний народ. Дуже швидко адаптуємося до складних умов. Я гадаю, що це Богом дана риса, якої у інших націй не має. Навіть в нинішніх складних умовах нам вдається жити так, як деякі країни не можуть навіть у мирний час. 

Це випробувальний період для кожного з нас, але ми витримаємо, вистоїмо.