Ситуація в селищі Біленьке на сьогодні є складною. Втім, керівництво регіону каже, що наразі оголошувати евакуацію не планують. Натомість визначили два тижні, протягом яких мають вирішити найнагальніші проблеми мешканців. Після цього представники обласної влади знову приїдуть до громади, щоб оцінити ситуацію.
Населений пункт розташований всього лише за 18-20 км від лінії фронту, на правому березі річки Дніпро. Ворог щодня обстрілює його з артилерії, завдає авіаційних ударів, дістає РСЗВ та тероризує дронами. Влітку саме через погіршення безпекової ситуації звідси в примусовому порядку евакуювали родини з дітьми. В громаді і в Біленькому, зокрема, не працюють аптеки, майже не лишилось магазинів. Мешканці вимушено замінили мобільні телефони на рації, один одного знають за “позивними”, з авто - пересіли на мопеди та велосипеди. Замість понад 11 тисяч населення, тут нині живе до 5 тисяч людей.
Як живуть та про що розповідають люди - далі в репортажі 061.
“Не можу сказати, що ситуація в громаді в один момент стала гірша. В липні в наш заклад освіти прилетіло 9 КАБів. Два дні поспіль летіло. Напередодні цих атак, було зруйновано будинок культури, дитячий садочок. У нас берегова лінія і ми постійно потерпаємо від атак “Молній”, дронів FPV. Хоча я особисто вже не сприймаю їх, як щось страшне. Чого не скажеш про КАБи і артилерію”, - говорить про життя в селищі Біленьке місцева мешканка, начальник відділу освіти, молоді та спорту Біленьківської громади Оксана Паршина.
Нещодавно російські “Молнії” частково зруйнували приміщення селищної ради, вдаривши по ньому вісьмома дронами. Кабінет селищної голови нині виглядає так:
Сільська голова Світлана Зачепило розповідає, як кілька днів тому fpv-дрон поцілив у 26-річного чоловіка, який їхав селом на мотоблоці.
“Зараз місцеві можуть пересуватись селом або на велосипедах, або на мототехніці. Машини одразу ворог атакує. Хоча, ця людина також стала мішенню. Дрон влучив в нього. Це побачили місцеві, вибігли на вулицю, по рації викликали активістів, які допомагають вивозити поранених”, - говорить Світлана Іванівна.
Пані Оксана додає, що мешканці відкрили “банку”, куди “донатять” всім селом.
“Там постійно мають бути гроші, щоб можна було купити пальне для таких випадків чи ще щось, що може врятувати життя. У наших активістів є антидронові рушниці. Більшість з них є учасниками бойових дій і демобілізовані через різні поранення. Ми на раціях 24/7. Вся інформація, яка стосується нашої громади та мешканців, оперативно передається. У нас в різних куточках села є групи активістів, постійно ведеться чатування за небом”, - розповідає Оксана.
У селі пошкоджено та частково зруйновано левову частину будівель. Керівництво громади говорить, що на деяких вулицях є дивом вцілілі хати. Попри постійну небезпеку в селі працює ринок, де люди продають все, що виростили на своїх городах. Хліб в громаду будуть доставляти волонтери. Працює мобільна Укрпошта. Під час виїзду у громаду очільник регіону Михайло Семікін запевнив, що влада візьме на себе організацію мобільної аптеки, передасть техніку для розвезення гуманітарної допомоги, а також буржуйки.
“Кожна людина, у якої є мобільний телефон, має бути з мобільним зв'язком. Людина повинна мати можливість подзвонити рідним і близьким 24 на 7. Мобільний зв'язок у таких громадах прирівнюється до наявності газу та електрики. Це спосіб зв'язатися з зовнішнім світом і він має бути, щоб людина могла хоча б кудись сигнал “sos” відправити, у випадку, якщо щось станеться”, - сказав Семікін.
Мешканці говорять, що ті, хто залишається в громаді, їхати нікуди наразі не будуть. Причина здебільшого одна і та сама - нікуди, а винаймати немає можливості.
“А ви чому не виїжджаєте?”, - питаємо у пані Оксани.
Каже, що живе разом з чоловіком, а також тут залишаються її батьки, яким 80+ років.
“Через них тут лишаюсь…. Всі, хто тут залишився, зробили собі більш-менш безпечні умови. Ми, наприклад, у підвалі ночуємо. Чоловік мій учасник бойових дій, зараз має підвищену тривожність і в підвалі ночує постійно, а я - ні. Якщо обстріл, то через рацію попереджаємо про небезпеку”, - відповідає жінка.
“А якщо оголосять евакуацію, то ви виїдете?”.
“Буду до останнього тут. Нам нікуди їхати. У мене немає родичів в країні. Всі виїхали за кордон. Крім того, у нас є домашні тварини і тому нам треба винаймати будинок у приватному секторі, а житло зараз дуже сильно подорожчало”, - додає співрозмовниця.
Жінка каже, що зараз їй стало складніше задовольняти потреби літніх батьків. І це найважче.
Ввечері, коли ворог активізується, вулиці Біленького порожніють. Життя тут не зупиняється — воно просто стає тихішим.
