Почати бізнес наново: як вимушені переселенці започатковують справу у Запоріжжі

На початку вторгнення до 85% бізнесів перейшли до скорочення своєї роботи або повне її припинення. Умови невизначеності продовжують негативно впливати на підприємницьку сферу, додані до них перебої з електроживленням, ускладнена логістика та дорожча сировина.

Проте, за опитуванням «Інституту економічних досліджень та політичних консультацій», проведеним у жовтні минулого року, понад третина українських бізнесів не планує зупинятися через труднощі. Навпаки – більшість розглядає можливості подальшого розширення. Gradus Research стверджують, що великі надії покладають зокрема на те, що війна в результаті стане фактором зростання економіки. А готовність керівників та команд до кризових ситуацій, набута з початком вторгнення, коли всі перелаштувалися на закриття гуманітарних потреб та волонтерство, дає українським бізнесам реальну можливість впевнено вистояти в умовах нестабільності.

Ми поспілкувалися з власницею маріупольської доставки азійського стрітфуду «Алло, Лосось!» Ангеліною Тесленко та координаторкою Громадського центру для ВПО Марією Шпіньовою, щоб поцікавитись, як у Запоріжжі відновлюють свою діяльність переміщені бізнеси і які мають подальші плани.

Ангеліна Тесленко, власниця доставки суші “Алло, Лосось!”:

Розкажіть про свій бізнес до початку широкомасштабного російського вторгнення?

На той момент я вже два з половиною роки була ресторатором у місті Маріуполь. Нам вже вдалося зробити собі ім’я і репутацію у місті. Ми активно розвивались і планували 28 лютого їхати до Бердянська, щоб шукати нове приміщення для розширення. Були плани масштабуватись. Але ми були змушені виїхати із Маріуполя.

Перше, що ми зробили, це повідомили колективу, що ми не працюємо, щоб вони залишалися вдома з родинами. На початку вторгнення не було зрозуміло, як далі розвиватиметься ситуація. Тож я попросила нашого шеф-кухаря, аби він зв’язався з адміністрацією і можна було роздати всі продукти, які залишилися у закладі.

Як складно було розпочати підприємницьку діяльність на новому місці?

Я не знаю з чим це можна порівняти. Ми виїжджали з Маріуполя, залишивши все: обладнання, техніку, меблі, приміщення. Починати роботу наново було неймовірно складно, але була мотивація не скільки задовільнити власні амбіції, а в першу чергу допомогти нашим хлопцям. З перших днів березня почав перериватися зв’язок з працівниками. Два тижні з нашою командою взагалі не було зв’язку. Це був складний період.

Коли частина персоналу виїхала з Маріуполя, вони почали виходити на зв’язок. Люди опинилися у скрутному становищі та мої фінансові можливості не дозволяли їм допомогти. Я подумала, що зараз найкраще буде не дивитися новини, а допомогти хлопцям і спробувати розпочати роботу у Запоріжжі.

Найскладніше було морально розпочати справу. Хоча звичайно ми зіштовхнулися зі складними моментами, бо на той час у Запоріжжі не працювала більшість магазинів і навіть каву можна було попити тільки в “АТБ”. У нас не було постачальників у Запоріжжі, існував дефіцит продуктів. Ми почали діяти маленькими кроками, знаходити постачальників риби, домовлятися про ціну, шукати обладнання, домовлятися про оренду, готували персонал до роботи.

Чим відрізняється ваш досвід підприємницької діяльності у Маріуполі та Запоріжжі?

Я б це не порівнювала. Звичайно міста мають відмінності у тій же сфері доставок, але хочу зазначити, як загалом змінилась підприємницька діяльність рік тому і зараз. Зараз необхідне адаптивне мислення у роботі. Якщо раніше можна було спланувати роботу, мати умовний план “А” і “Б”, то тепер необхідно готуватися до абсолютно різних ситуацій. Наприклад, з самого початку я надавала пріоритет у працевлаштуванні саме внутрішньо переміщеним особам, але після активних обстрілів Запоріжжя у жовтні багато з них просто поїхали. Люди жодним чином не були прив’язані до міста.

Це, звісно, не змінило моїх принципів щодо працевлаштування ВПО, але змусило враховувати таку особливість, надаючи можливість взяти відпустку і виїхати за місто та просто розуміючи, що така ситуація само по собі можлива. То ж потрібно постійно адаптуватися до різних несподіваних ситуацій, хоча все прорахувати неможливо.

Марія Шпіньова, проєктна менеджерка “Громадського центру для ВПО”:

Як часто підприємці з числа внутрішньо переміщених осіб намагаються розпочати бізнес у Запоріжжі?

За моїми спостереженнями принаймні 90% знайомих мені підприємців, які зазнали втрат через війну, не сидять на місці. Вони або займаються бізнесом, який у них був до повномасштабного вторгнення, або шукають себе у новій сфері підприємництва, або волонтерстві, чи поєднують все це.

Чим відрізняється робота з підприємцями з-поміж ВПО у порівнянні зі представниками бізнесу, які постраждали від війни? Чи є у них якісь особливі запити?

Все залежить від того, як війна психологічно вплинула на людину. Але підприємці з тих регіонів, де відбуваються бойові дії, у порівнянні з тими, хто перебуває у відносно спокійних районах, більш мотивовані. Вони розлючені та виплескують свою енергію у будь-яку діяльність. Їх посилює бажання щось змінити. Ті, хто бачив війну і постраждав найбільше, мають більший заряд до роботи.

Яку допомогу можуть отримати підприємців у вашому центрі?

Ми працюємо з різними підприємцями. Більша частина з тих, з ким ми співпрацюємо зараз, це представники малого та середнього бізнесу. Топових підприємців з нашого регіону ми залучаємо як спікерів.

Для представників малого і середнього бізнесу ми надаємо індивідуальні консультації експертів з різних напрямків: бухгалтерів, юристів, кадрових менеджерів, а також спеціалістів для консультацій з розв'язання окремих питань.

У нас проводяться лекції, де зі спеціалістами можна обговорити різні теми. Також готуємо відеокурс для тих, хто не має можливості до нас фізично приєднатися, але має потребу систематизувати свої знання.

В результаті це все має стати середовищем, в якому підприємці зможуть познайомитися з місцевими бізнесменами. А ще пошукати партнерства.

Як підприємцю можна звернутися до центру?

У нас немає ніякої бюрократії, наша мета допомоги якомога більшій кількості людей, щоб вони адаптувалися. Тому найпростіше — це прийти до нашого центру, де завжди є люди, які проконсультують, сконтактують зі спеціалістом та розкажуть, які є програми. Також до нас можна звернутись у соцмережах, подзвонити у кол-центр.

Якщо людина може фізично до нас прийти, вона може взяти участь у наших заходах, отримати живе спілкування, консультацію. Для тих, хто хоче приєднатися до нас онлайн, є два курси: один для підприємців, інший загалом для ВПО, які шукають роботу. За необхідності ми можемо організувати спілкування з вузькоспеціалізованим експертом у режимі онлайн.

Наша мета не тільки співпрацювати з підприємцями, а й адаптувати всіх вимушених переселенців. Ми створюємо наші програми таким чином, щоб люди, які хочуть працевлаштуватися, могли знайти роботодавця, а підприємці, що шукають співробітників, могли знайти собі персонал.