Труднощі перекладу: інтерв'ю з Олександром Красюком - вихідцем з Запоріжжя, що перекладає Кінга та Велша

Труднощі перекладу: інтерв'ю з Олександром Красюком - вихідцем з Запоріжжя, що перекладає Кінга та Велша , Татьяна Гонченко

Від редакції: Вже завтра, 27 жовтня, стартує масштабний фестиваль Запорізька книжкова толока. Видавці, літератори і книжкові розповсюджувачі вже називають наш книжковий ярмарок найбільшою культурною подією Сходу України. Безліч подій включають в себе три дні і дві ночі, або 60 годин безперервної культурної ретрансляції, проте деяких героїв хочеться торкнутися окремо. Напередодні фестивалю Запорізька журналістка Інга Естеркіна спеціально для нашого сайту поспілкувалась з перекладачем, нашим земляком, нині киянином Олександром Красюком. Він вже не перший раз приїзжає на Толоку. 

ДОСЬЄ. Олександр Красюк - культуролог, письменник, перекладач, редактор та ідеолог різноманітних видань, широко відомій також серед поціновувачів інтелектуальних та багатобарвних українських перекладів Короля бестселерів Стівена Кінга, автор п’ятитомної тримовної «Ілюстрованої енциклопедії Запорізької області», книжки-дослідження про Івана Павла ІІ «Папа й Україна», чисельних критичних, науково-популярних, провокативних публікацій у друкований та електронніхЗМІ: «КНИЖНИК-review», «Сучасність», «Політик-Hall», «Шо», «Без цензури», «Кореспондент», «l'Optimum», «Unique» та багатьох інших.

Цього року Олександру Красюку довелося переводити щось ще більш екзотичне і скандальне. Ми говорили багато про що - в тому числі про культурні паралелі світу "Трейнспоттінга" Велша із Запоріжжям 80-90-х.

- Раді вітати тебе на Книжковій Толоці. 

- Завжди радий нагоді приїхати до рідного міста, побачити старих друзів, повештатися з дитинства знайомими вулицями. А особливо тішить запрошення на Толоку — найзначнішу культурну подію сучасного Запоріжжя, яка, попри слово «книжкова» у назві, об’єднує майже всі види мистецтв, окрім балету, хіба що, чи може…? 

- Наскільки я знаю, після минулої Толоки найяскравішими фактами, пов'язаними з твоєю роботою, стало перевидання "Темної Вежі", відомо кого, і вихід роману Ірвіна Велша "На голці"? "Темна вежа" — книга, яку я люблю, як дитина. Тобі самому подобається ця епопея, такий собі "Володар перснів" Стівена Кінга? 

- Звісно, як можна не любити «Темну Вежу» і всього Кінга — він же почасти допомагає мені заробляти на життя)).  

Ну, будьмо серйозними, я вважаю його одним з найкращих письменників сьогодення. Це як висококласна поп-музика — як Шуберт або Бітлз — сприймається легко, чіпляє за душу, але головна тема завжди спирається на безліч нюансів, прихованих лейтмотивів, натяків, філософських ремарок. Утім, треба уточнити: з епопеї «Темна Вежа» я перекладав тільки шосту книжку — «Пісня Сюзанни»; вона вперше вийшла українською ще у 2010 році. Решту цього magnum opus Стівена Кінга переклала Олена Любенко — рекомендую! Всі вісім томів «Вежі» були опубліковані в Україні протягом 2007-2012 і частково перевидавалися пізніше. А цього грудня вперше готується повне перевидання всього циклу — дякуючи Голлівуду, бо якби не вихід на екрани однойменного фільму, хтозна скільки б довелося чекати на ці книжки постійно зростаючій армії українських фанатів Стівена Кінга. Те саме стосується іншої  капітальної цеглини в «літературному домі, що його збудував Король» — роману «Воно» (я переклав його першу половину), який у нас видано було на початку 2015 року. Щойно недавно вийшов фільм — видавництво КСД здійснило й перевидання роману.

Ну й ще, після минулої Толоки у січні 2017 вийшла класична збірка Кінга «Чотири після півночі», де я переклав повість «Ленґоліери», а в серпні вийшов мій переклад роману Ірвіна Велша «Трейнспоттінґ», за яким у 1996 було знято фільм, відомий у нас як «На голці».

- Переклад «Трейнспоттінгу» Ірвіна Велша – це стало справжньою подією. Чи правда те, що цього разу ти перекладав з шотландської мови? І там ще й діалектизми — цим Велш славиться. 

- «Трейнспоттінґ» на 90% написано шотландською, яку самі шотландці вважають мовою, а англійці  регіональним діалектом англійської. А ще точніше: роман написано единбурзьким діалектом шотландського діалекту (чи мови) з домінуванням вулично-хулігансько-наркоманського сленгу. Працювати з цим текстом було важко, але страшенно цікаво.

- Отже, сленг, діалект, місцеві традиції, рейв, футбольне хуліганство, секс, пригнічена гомосексуальність, класові відмінності, еміграція — таким є коло тем «Трейнспоттінґу». Що ти думаєш про героїв Велша? Чи не нагадують вони тобі запорізьке давнє коло, пов'язане хоча б з "маленьким Парижем"?

- Так, звичайно нагадують. Типажі знайомі, а також подібні кумедні чи катастрофічні ситуації, свідком яких сам був у власному запорізькому житті. Люди ж усюди у багатьох аспектах схожі. І Единбург, столиця Шотландії, хоча це старовинне місто з багатими культурними традиціями і іменами великих творців, вписаними у світову історію, є також портово-індустріальним містом з відповідним менталітетом і поведінковими реакціями мешканців, що також почасти зближає його з Запо.

- Фільм «Трейнспоттінґ» став свого часу кіноподією цілого покоління. Ця екранізація здається тобі вдалою? Я запитую тому, що ти прожив книгу зсередини.

- Як більшість екранізацій жорстких і жорстоких книжок, ця також є певною «побілкою». Фільм було знято красивий (мені особисто в ньому подобається операторська робота), навіть дещо романтичний. Але неможливо мовою кіно передати весь бруд, з графічною чіткістю явлений в романі, взагалі заборонено показувати героїв такими жалюгідними, якими їх описав словами автор, бо глядачі обуряться. До речі, я не маю сумнівів, що він був учасником багатьох описаних ним подій.

- Що було найважчим у цій твоїй роботі? А найприємнішим? Взагалі - буває таке, що ти вважаєш роботу закінченою і немає бажання щось відредагувати?

-  Найважчим (і знову ж таки наголошую — найцікавішим!) була мова і единбурзькі реалії. Кожен переклад якоюсь мірою дослідження. Цей же потребував вдвічі більше проти звичайного часу на вивчення різних сленгів, топоніміки Единбурга, місцевих пивних брендів і сортів морозива, шотландських футбольних зірок 1960-1980-х, бо навіть Шекспіра і Чосера, бо вони першими у друкованій літературі використовували і досі загальновживане всіма класами британського суспільства слово “cunt”.

Підготувала Інга Естеркіна

Читайте також: ТОП-15 книг, які варто придбати на Запорізькій книжковій толоці, - ФОТО

Толока литература Запорожье культура
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
12 очень хорошо
(3 оценки)
Высокие оценки пользователей за Стиль изложения
Пока никто не рекомендует
Авторизируйтесь ,
чтобы оценить и порекомендовать

Комментарии