У Запорізькій області, в селі Трудове впродовж восьми десятиліть працює один з передових кінних заводів країни. Він має назву філія №86 ДП "Конярство України". Там вирощують коней орловської і української рисистої породної групи. До повномасштабного вторгнення на заводі у Трудовому було 207 коней. Це і відділення жеребців-плідників, і тренерські “групи”, а також маточне відділення. У 2022 році росіяни вдарили ракетою С-300 по кінному заводу. Тоді тварини і працівники дивом не постраждали, а от будівлі конюшен були пошкоджені.
Працівники навчились працювати з тваринами, коли лунають вибухи, немає світла. Коні спочатку переживали сильний стрес, дехто з них має контузії. Та попри це, підприємство продовжує свою діяльність. Більше того, восени саме запорізька філія “підставила плече” заводу із сусідньої Дніпропетровщини.
Далі в репортажі 061.
Восени росіяни стрімко прорвали кордони Дніпропетровщини. З чималої кількості тамтешніх населених пунктів було оголошено евакуацію людей. Коли ворог підійшов до села Вишневе і почав обстрілювати його, то звідти в екстреному порядку почали евакуйовувати кінний завод. Він так само є філією ДП “Конярство України”.
“Ми найближча філія і тому прийняли 137 коней з Вишневого. Все відбувалось дуже швидко. Росіяни близько підійшли. Коли коней вивозили, то ворожі війська стояли лише за 5 км. У 2022-му році ми навіть подумати не могли, що вони зайдуть в це село, а нині воно окуповане”, - розповідає директор запорізького кінного заводу Михайло Сич.
За його словами, коней привезли з Вишневого у стані стресу. Вони були дуже пугливі, важко йшли на евакуацію. Вже у Трудовому їхній стан вдалось стабілізувати.
Як виявилось, Михайло родом з Дніпропетровщини. Більше того, виріс у Вишневому і добре знає завод. До Запорізької області переїхав відносно нещодавно. У філії №86 працював спочатку головним інженером, а як війна почалась, то йому запропонували стати виконуючим обов’язки, а потім вже призначили директором.
“Зараз складно керувати. Люди панікують, говорю з ними. Поки вдається утримувати, бо без людей буде тут складно. Ми навіть забрали людей з Вишневого. Дали роботу тим, хто хотів, але люди потім вирішили їхали далі”, - говорить Михайло.
Власне, подалі вирішили вивезти і коней. Скакунів вже прийняла Полтавщина, Олександрія, Одеський іподром, Миколаївський кінний завод.
“Ми зараз намагаємось уберегти коней на випадок, якщо буде погіршення ситуації”, - пояснює директор.
Днями 9 коней української верхової і чистокровної верхової породи спеціальним коневозом відправили із Запорізької області до Миколаєва.
Коневоз - це спеціальна вантажівка, яка призначена для безпечного перевезення коней. В середині фургону є відсік для сіна, завдяки спеціальним перегородкам простір ділиться на окремі місця. В ньому є окрема “кімната” для конюха. За словами пана Михайла, в ДП є один коневоз. Він німецького виробництва, виготовлений ще в 1986 році, але його постійно обслуговують, тож він в прекрасному стані.
На коневозі зазвичай водії, як правило, працюють парами. Наприклад, дорога до Миколаєва займає 10 годин. Водії роблять зупинки аби перепочти, підмінити один одного та перевірити чи все нормально у коней, яких везуть.
Скакунів до Миколаєва вивозили в день, коли ворог масовано атакував країни. Трудове знаходиться в районі, де звуки вибухів лунають доволі часто.
“Нормально працювати неможливо через війну, але ми від обстрілів можемо хоча б відволіктися на роботу. Ми розуміємо, що відбувається, а тварини - ні, їм страшно. Коли гучні звуки, то їхня перша реакція -яка? Треба рятуватися бігством, а бігти нікуди”, - говорить головний зоотехник конезаводу Олена Гнида.
Вона працює тут 27 років. Для неї коні - це не робота, це - життя. Раніше вона могла розповідати ледь не про кожного з них, у неї були фаворити. Вона дуже болісно сприймає процес евакуації, хоча й розуміє, що це необхідність, яка має зберегти життя тварин.
“Важко на душі від того, що вивозять. Нам обіцяли, що їх збережуть. Можливо, вони повернуться додому колись”, - каже Олена.
Вона не хоче зараз називати, хто із скакунів її є улюбленцем.
“Всіх люблю”, - сухо “відрізає” на запитання.
Вона розповідає, що вивозять зараз коней української верхової породи і чистокровної верхової породи.
“Коли їх до нас з Вишневого привезли, то всі коні були знервовані, зашугані. Коли у нас гучно, то вони звичайно тривожаться, в денниках шарахаються”, - додає.
Вже у дворі говоримо з нею біля левади, де знаходяться лошата, народжені в цьому рокі. Якщо їх будуть тренувати та займатися з ними, то з двох років вони зможуть можуть брати участь у змаганнях.
“Ми державне підприємство, ми займаємось вирощуванням коней, ми на цьому спеціалізуємось. Є люди, які люблять коней і купують їх, є ті, хто приходить на іподром, коли проходять змагання. Так, через війну продаж коней дуже змінився. Ми раніше за кордон переважно продавали, зараз це неможливо. А щодо змагань, то тут нам є чим похвалитись. Цього року ми також брали участь у змаганнях, маємо хороші результати, привезли нагороди”, - додав Михайло Сич.
У Трудовому наразі залишається понад 130 коней. Керівництво заводу запевняє, що підготували все необхідне для роботи в зимовий період, зокрема є і корми, і солома. Головне - пережити війну, а повернути вивезених до інших філій коней, можна буде дуже швидко.
“061 висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через свій проєкт “Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики” (FAIR Media Ukraine), який впроваджується Internews International у партнерстві з Media Development Foundation (MDF). 061 зберігає повну редакційну незалежність, а інформація, подана тут, не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF.”