Український будівельний бізнес за кордоном: як інженерний досвід із Запоріжжя працює у США

Історії про вихід українського бізнесу на західні ринки часто зводяться до стартапів в ІТ. Але насправді не менш конкурентним виявляється й український інженерний та будівельний досвід — практичний, універсальний і гнучкий. Саме він став основою для створення будівельної компанії у США підприємцем із Запоріжжя Володимиром Танєєвим, який фактично почав усе з нуля за океаном. Він ділиться власним унікальним досвідом.

Чому ви вирішили створити саме будівельну компанію в США? З чого все почалося?

У процесі роботи в Україні в мене постійно були нові об’єкти, нові замовники, нові бригади. Тому, коли я опинився в іншій країні, мозок сприйняв її як великий новий об’єкт. Без страху, без паузи — просто ще одна робота, тільки значно масштабніша.

З якими труднощами ви зіткнулися в перші місяці роботи на новому ринку?

Я б не назвав це проблемами — радше етапом адаптації. Коли я вперше зайшов у будівельний супермаркет у США, я довго вивчав асортимент, фотографував матеріали, повертався ще раз. Дивився відео, вчився.

Тут інші матеріали, інший підхід до будівництва, інші типи об’єктів. В Україні багато бетону, цегли, газоблоку. У США — переважно каркасне будівництво з лісоматеріалу, облицювання типу сайдингу. Дуже багато легкого, швидкого, некапітального будівництва.

Окремий виклик — система вимірювання. Фути замість метрів, паунди замість кілограмів, унції замість грамів. Це здається дрібницею, але перелаштуватись доволі складно.

Наскільки складною є система ліцензування підрядників у США?

Система ліцензування тут дуже чітка й жорстка. Не можна просто піти й замінити кран сусіду або автоматичний вимикач чи побудувати навіс для дров. Майже кожен вид робіт підлягає ліцензуванню.

Роботу має виконувати людина, яка отримала відповідну освіту, склала іспити та отримала дозвіл від департаменту кваліфікації співробітників. Тут немає універсального підходу, як у нас: сьогодні ти зварювальник, завтра маляр, післязавтра сантехнік.

З іншого боку — якщо ти готовий вчитися, система відкрита. Немає вікових обмежень, можна навчатися будь-коли й на кого завгодно. Якщо пройшов навчання — складеш іспити.

Як вам вдалося знайти перших клієнтів, не маючи імені на ринку?

Тут добре працюють мобільні застосунки, Facebook-групи. Не обов’язково одразу будувати будинки. Можна почати з ремонту кімнати, бейсменту, заміни якихось елементів.

Вихідці зі слов’янських країн тут дуже цінуються як handyman — майстри на всі руки. Універсальність українців відіграє велику роль.

З часом з’явились постійні замовники, власники кількох будинків, рекомендації. Сарафанне радіо працює дуже добре.

Чим управління будівельним бізнесом у США відрізняється від українського?

Процес будівництва тут максимально дроблений. В Україні одна бригада з 8 людей може побудувати будинок від фундаменту до внутрішнього оздоблення. У США такого немає. Кожна бригада тут виконує вузьке завдання: одна монтує гіпсокартон, інша — прибирає й вивозить сміття. Це конвеєрна система з чіткою логікою та таймінгом.

В Україні будівельники значно універсальніші, і це велика перевага. Але система менш стандартизована.

Чи допоміг вам український досвід, чи довелося перевчатися з нуля?

Український досвід став фундаментом. Він дав розуміння процесів, матеріалів, інструментів. Перевчатися довелося не професії, а підходам і стандартам.

Як я вже казав, універсальність української людини дуже допомагає — вона дозволяє швидко адаптуватися й розвиватися навіть у жорстких системах.

Що, на вашу думку, українському будівельному ринку варто перейняти у США?

Масштабування та планування. Тут будівництво поставлене на потік: маркетологи купують землю, проектні команди планують котеджні містечка. Поки бульдозери планують грунт-фабрики, паралельно виготовляються каркаси для будинків.

За два роки на місці кукурудзяного поля виростають будинки, куди заїжджають молоді сім’ї. Це вражає своєю організацією.

Яку пораду ви дали б українським інженерам і будівельникам, які планують вихід за кордон?

Вивчайте норми та правила країни, куди плануєте їхати. Дивіться, як усе виглядає на практиці — зараз інтернет це дозволяє.

Чим краще ви підготуєтесь заздалегідь, тим плавнішим буде перехід і тим стійкішими ви будете до стресу.

Які напрями розвитку компанії ви вважаєте пріоритетними?

Нещодавно я почав навчати свого молодшого сина абетці — йому це не сподобалося. Хоча я вважав це пріоритетним завданням. А от динозаври захопили повністю. Я купив йому книгу — і він уже тиждень вивчає назви, хвости, лапи, зуби… Він їх вже всіх вивчив і навчив домашніх.

Це хороший приклад. Людина повинна робити те, що їй до душі, до чого її штовхає внутрішнє бажання. Тоді буде результат. Абетці я його навчу трохи пізніше.