Окупанти сфабрикували кримінальну справу проти бердянців, яких обвинувачують в тероризмі та замаху на колаборантів

Так званий «Військовий суд» рф розгляне справу стосовно трьох мешканців Бердянська, яких обвинувачують у сфабрикованій справі щодо «терористичної» діяльності. Одного з молодиків через катування і побиття змусили записати на відео «зізнання». Мати 22-річного затриманого та ув’язненого Даміана розповіла 061, як фсбшники по надуманому звинуваченню незаконно утримують її сина.

Кримінальна справа стосовно трьох молодих чоловіків – Даміана Омельяненка, Артура Шашенка та Олексія Макаренко вже надійшла до ростовського суду. Загарбники інкримінують бердянцям цілу серію псевдо злочинів -вбивство так званого заступника начальника окупаційного ДІБДР Бердянська, а також замах на військового коменданта міста та заступника голови ВДА, а ще незаконне придбання та зберігання вибухових речовин та пристроїв.

Через підконтрольні пропагандистські ЗМІ та телеграм-канали окупанти повідомили, що нібито влітку 2022 року Даміан за пропозицію своєї матері вступив у терористичну спільноту, яка мала здійснити серію підривів у Бердянську. За версією росіян, разом зі своїм знайомим молодий чоловік стежив за посадовцем ДІБДР Олександром Колесніковим та заступником фейкового голови ВДА Павлом Іщуком та передавав інформацію про нього через Telegram. Учасник другого угруповання – Макаренко нібито мав влаштувати вибухи.

Хто «здав» Даміана і чому хлопця двічі затримували

Мати Даміана Тетяна Омельяненко зазначає, що її син навчався військовому ліцеї у Запоріжжі, потім вступив до Харківського національного університету Повітряних сил. Навчання він не встиг завершити, оскільки були певні зміни в планах. Даміан пішов на строкову службу і повернувся до Бердянська. На момент повномасштабного вторгнення він був цивільною особою, стояв на обліку в військкоматі.

«Наш військомат, на жаль, залишив всі документи в установі – як по нашим військовим, так і по цивільним, які стояли на обліку. По-друге, свій вклад внесли наші зрадники. У Даміана був колись тренер в нашому яхт-клубі. Він туди ходив, займався ще з першого класу парусним спортом, а потім пішов в гурток, що мав назву «Юнный друг пограничника». Він ще мабуть з 5 класу почав займатися цією військовою справою і хотів присвятити цьому життя. Наскільки я знаю, то саме керівник цього гуртка Олег Альбертович, він тій стороні надав списки хлопців, які ходили до нього в гурток. Ймовірно, вони шукали цих хлопців, які залишились в місті Бердянську.Я не знаю точно, скількох вони ще забрали», - каже Тетяна Омельяненко.

Вперше за Даміаном прийшли 24 травня 2022 року. Його забрали просто з вулиці, під'їхали на двох машинах і фактично викрали. Тримали його в місцевому відділені поліції майже місяць – до 22 червня 2022 року.

«Вони зробили про нього відео, яке потім розмістили в мережі. Казали, що він нацист і фашист. Вони його били, катували. Страшно просто, що вони з ним робили. Я навіть не знаю, як він все це витримав», - розказує Тетяна.

Після цієї катівні Даміан схуд на 10 кілограмів за місяць. Коли ж хлопця врешті відпустили, то попередили, що за ним будуть слідкувати і нікуди виїхати з міста йому не вдасться, дані про нього розіслали по всіх блокпостах. Даміан справді хотів поїхати з міста, але розумів, що це білет в один кінець. Він намагався змінити місце мешкання в межах Бердянська, він проживав вже за іншою адресою, коли його затримали вдруге 16 листопада.

«Того дня вранці я йому подзвонила, ми поговорили, і вже десь через три години він був поза зоною доступу. І я весь час дзвонила йому до ранку 17 листопада, поки не отримала дзвінок від ФСБ. Вони повідомили, що мій син у них», - каже мати.

«Вони не знають, чого їм чекати»: затримані по «бердянській справі» не сподіваються на справедливе судилище

Тетяна Омельяненко зазначає, що зв’язку з сином вона немає. Знає лише, що останнім часом він знаходивсяв Сімферополі в СІЗО-2. Вона найняла адвоката Олексія Ладіна, який відомий, як захисник по справам кримських політичних в’язнів. Саме Ладін їздив до СІЗО і відвідував затриманого

«Коли вони [окупанти] оприлюднили новини 31 серпня, то вони показали старе відео. Я думаю, що воно було відзнято ще до того того, як він давав свідчення під тиском. Мене це занепокоїло, бо я взагалі не бачу, як зараз виглядає мій син, що з ним. Тому, дякуючи нашим волонтерам, я вийшла на цього адвоката Олексія Ладіна, і він погодився допомогти мені. За його словами зараз фізичний стан більш-менш задовільний, але моральний стан дуже пригнічений, адже він вже11 місяців там. І як і інші хлопці, вони не знають, чого їм чекати, що буде далі. Він розказав адвокату, що його катували, що його били, що б він дав ці свідчення. Так само, вони і мені погрожували», - каже мати.

За її словами, по цій справі підозру в терористичній діяльності отримала ще й вона, лише тому що в матеріалах фігурує в якості «замовника» терористичної діяльності чоловік на ім’я Андрій Пітюкін.

«Так, ми були знайомі, бо мешкали всі в одному місті. У нас діти навчалися, ходили в одну школу на англійську мову додатково. Ми знали один одного, але зв’язок давно обірвався, бо ми вже давно не мешкали в Бердянську - син виїхав спочатку до Запоріжжя, потім до Харкова, потім я виїхала до Харкова, до сина. І десь вже з 2018-го року я не мешкаю в Бердянську. Хто де був, чим займався, я не знаю. Чому вони нас так всіх об'єднали? Ну, тому що, мабуть, їм так було зручно, бо Андрій Пітюкін, він служив в правоохоронних органах. Він вже давно на пенсії, але ж, може, він комусь там не подобався. Ну, а так як ми були знайомі, так я гадаю, що їм так було зручно об'єднати нас всіх в одну справу і написати ту схему, яку вони написали», - пояснює жінка.

Тетяна зазначає, що з цих трьох осіб, яких окупанти звинуватили в тероризмі, вона знає Артура, який є другом Даміана. У хлопців невелика різниця в віці і вони завжди добре спілкувалися. Щодо третього чоловіка, то вона каже, що нічого про нього не знає і його ім’я дізналися з дописів пропагандистів. Яким чином їх всіх зробили «спільниками» по одній справі не розуміє.

«Я до всіх інстанцій зверталася, я до всіх писала, я до всіх дзвонила. Неодноразово зверталася до Червоного Хреста, мені там сказали, що вони зафіксували, що він в колонії і сказали чекати. Ось і вся їх відповідь. З тієї сторони мені дзвонили ще раз в березні. Для чого я не знаю, проте вони хотіли від мене ще одне відео, таке саме, як змусили мене перший раз записати, погрожуючи вбивством дітей. І я розуміла, що це реально, особливо після історії з вбитими підлітками в Бердянську. Ну, звісно, що я їм відмовила другий раз, і вони повідомили, що вони мене оголосили в федеральний розшук і сказали, що спокійного життя мені не буде», - розказує про погрози жінка.

Розрив родинних зв’язків в окупації

Про життя в окупації Даміан розповідав, що це схоже з концтабором. Ти не маєш права ні на що – ні вільно пересуватися, ні вільно розмовляти, або ж роботи те, що ти хочеш. В будь-який момент кожного могли затримати, вивезти до катівні, з будь-якого приводу. На вулиці подекуди навіть страшно розпочинати бесіду, бо незнаєш, хто є зрадником і якщо хтось почує, щось не те, то спокійно можеш поїхати в невідомому напрямку.

«Я навіть зараз не спілкуюся зі своєю родиною. Вони так само в окупації. Я знаю, що вони живі, що вони здорові. У нас було декілька разів обшуки в будинку, вони приїжджали декілька разів навіть вже після того, як затрималася сина. Я не знаю, що можна в одному помешканні шукати десять разів. Це один зі способів залякування. Напевно, вони поставили телефони моїх родичів на прослуховування, бо я якось подзвонила брату, приховала свій номер, а він сказав, не дзвони, тому що після кожного твого дзвінка до нас приїжджають гості», - з розпачом розповідає Тетяна Омельяненко.

Щодо подальшого розгляду справи в суді, то мати каже, що залучений адвокат спочатку хотів захищати Даміана в суді, але вивчивши всю справу, він повідомив, що з певних причин не зможе цього зробити, зокрема, тому що його фігура для російських суддів діє як «червона ганчірка».

«Щоб не погіршити ситуацію моєму синові, він буде його провідувати, буде до нього їздити, буде його консультувати, але не буде представляти його інтереси в суді. Тому сину там назначили їх адвоката, але ж розумієте, від нього сенсу ніякого немає. Він так, для галочки. Аналогічний був у нього в Мелітополі і він просто боявся зі мною контактувати. Один раз ми з ним поговорили. Це було за два дні до того, як оприлюднили новини 31 серпня. І він нічого суттєвого мені не сказав. Він мені тільки сказав, що вже сина на той час вивезли в Сімферополь, і що його будуть судити в Ростові. Його та хлопців», - розповідає Тетяна.

Судові засідання вже тричі переносили. Наступне має бути 12 жовтня Переноси були пов’язані з тим, що їх ще не привезли в Ростов.

«Я сподіваюся, що завдяки цьому розголосу, може це якось зрушить з місця. І потрібно про це говорити, потрібно це показувати, озвучувати, тому що можливо це принаймні врятує зараз життя і моєму синові, і Артуру, і тому третьому чоловіку. Я не знаю, що буде далі, живу одним днем, насправді. Тому що, коли в тебе забирають найдорожче, ну як можна жити нормально?», - наостанок каже Тетяна.