Під Запоріжжям попрощались з бійцем, який загинув під час бомбардування "Азовсталі", - ФОТОРЕПОРТАЖ

В селищі Балабине, що неподалік Запоріжжя, сьогодні відбулось прощання з бійцем полку "Азов" Сергієм Бобрицьким на позивний "Запорожець". Він загинув під час бомбардування "Азовсталі" 8 травня 2022 року. Майже рік рідні чекали на результати експертизи ДНК. Місяць тому їм повідомили, що співпадіння 100%.

В останню путь бійця проводжали сотні мешканців Балабиного та Запоріжжя. Далі - в репортажі 061.

"Коли почалась повномасштабна війна, він пішов добровольцем на другий день. Відмовити його було неможливо та ми й не намагались, бо так ми хоча б провели його. Інакше б - пішов тихо, поки ми не бачимо. Він був доброю, відзивчивою людиною, найкращим батьком, чоловіком, братом. Всім допомагав, всіх любив. Був героєм за життя і загинув як герой", - каже донька загиблого Марина Щерба.

7 травня минулого року її батько востаннє вийшов на зв'язок. Тоді він сказав, що все буде добре і обов'язково зателефонує пізніше…

"Він ніколи не казав, що щось погано. Він завжди посміхався і говорив, що все буде добре. І я вірила в те, що з ним нічого не станеться. Навіть зараз ми його чекаємо додому", - говорить Марина.

Родині повідомили про те, що Сергій загинув 18 травня минулого року. Рік тривала експертиза і в травні 2023 року вони отримали звістку про те, що ДНК співпало.

Його побратим та друг Володимир Михайленко згадує про «Запорожця», як про людину, яку не треба було переконувати любити Україну.

У 2015-2017 рр. Сергій брав участь у бойових діях у складі Нацгвардії. У 2017 році перевівся до автороти полку Азов. У 2021 році звільнився.

"25 лютого 2022 року він вже був в Маріуполі. Ми разом заходили в "Азовсталь". Протягом 4 днів ми були з ним в одному бункері, а потім нас перевели в інший. 8 травня росіяни розробили бункер термобаричним снарядом", - розповідає він.

Військовий пояснює, що на те, щоби врятуватись у його побратимів, які були в тому бункері, була лише хвилина.

"Якщо за хвилину не встиг вибратись, то все … там не залишається тіла, а лише рештки. Під вечір розробили бункер… близько 16:00", - згадав події того дня побратим.

Сергій вивозив з фронту поранених та загиблих, підвозив нашим хлопцям БК, особовий склад. Військові кажуть, що "Запорожець" ніколи не стукав себе в груди, а просто йшов і робив свою справу.

Під час церемонії прощання військовий капелан зазначив, що за життя Сергій проявив свою любов до кожного. Більше того, саме завдяки таким людям наша держава нині має незалежність. Сьогодні єдиний можливий спосіб проявити любов до Сергія - це просто молитися за нього.

Він нагороджений відзнакою Президента України "За участь в АТО", медалями "Операція Об'єднаних Сил. За звитягу та вірність", "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

Багатолюдна жалобна процесія провела труну з тілом від центральної площі селища до кладовища. Там побратими з полку "Азов" зачитали молитву Націоналіста, заспівали гімн України, грав військовий оркестр та пролунало три залпи із бойової зброї.