5 историй запорожцев, которые служат в Вооруженных силах Украины

061 продолжает публиковать материалы о запорожцах, которые чем-то отличаются от остальных. Мы уже рассказывали о жителях нашего города, которые перешли на украинский языкработают на "скорой помощи"отказались от российских товаров, сильно похуделиприютили бездомных животныхпутешествуют по миру автостопом и многих других. 

В честь Дня защитника Украины, который празднуется сегодня, мы подготовили истории людей, которые служат в Вооруженных силах Украины.

Запорожские воины рассказали о своем боевом пути и о том, что сподвигло их вступить на службу в ВСУ.

Андрей Дячко, боец ВСП "Сармат":

5 историй запорожцев, которые служат в Вооруженных силах Украины, фото-1

"5 квітня 2014 року я добровольцем пішов до Національної гвардії України. У серпні 2014 року був на КПП Успенівка, під Амвросіївкою. 23-24 серпня ми з боями відходили, коли зайшли росіяни. У січні та лютому 2015 року ніс службу у населених пунктах Талаковка і Сартана Донецької області. 

Згодом демобілізувався і з жовтня підписав контракт з ЗСУ та пішов служити до спецпідрозділу ВСП "Сармат".

"Якщо порівнювати нинішню службу з 2014 роком, то зараз маємо краще спорядження. Тилова служба працює. Також можна говорити про те, що люди, які прийшли служити за контрактом, знають, куди і навіщо вони прийшли".

"Я пішов захищати Україну у 2014 році, адже після Майдану це був наш обов’язок. Ми, націоналісти, маємо бути першими на захисті територіальної цілісності нашої держави. Запорізьки козаки воюють, а не сидять на печі".

Лариса Мала, связист, 36 бригада ВСУ:

5 историй запорожцев, которые служат в Вооруженных силах Украины, фото-2

"Два останні роки я була волонтером і зрозуміла, що з середини трошки більше видно, що необхідно і як все має бути. Можу сказати, що служити в армії було і дитячою мрією, але батьки не дозволяли. Так сталось, що мені вже не двадцять років (Ларисе Малой 50 лет - прим. ред.) і я змогла підписати контракт як тільки трапилась така нагода".

"Спочатку з нашого військомату мене відправили в Полтаву, але так як у мене граничний вік, то виникли проблеми з підписанням контракту. Мене покликали до Миколаєва, до батальйон морської піхоти 36-ї бригади, тут я пройшла учєбку і мені вдалось підписати контракт на особливий період. В Миколаєві я пройшла учєбку військово-морських сил. Після складання присяги ми невдовзі дочекались відправлення на передову, де і знаходимось зараз".

"Мої сподівання виправдались, адже тут служать вояки, яким я допомагала як волонтер, намагаюсь допомагати і зараз. Наразі у рамках демобілізації 6-та хвиля вже вийшла і заходять контрактники, вони знають чого вони сюди прийшли і це надихає".

Анжела Павлич, 54-я бригада:

5 историй запорожцев, которые служат в Вооруженных силах Украины, фото-3

"На запорізькому Майдані була з першого по останній день. Була на обороні нашої облдержадміністрації під час загрози весною 2014 року. Допомагала з кухнею. Роззнайомилась і коли все почалося, ми записались в "Жіночу сотню Запоріжжя". Ми з подругами всі жили в Космічному мікрорайоні, тож відкололись географічно, почали плести маскувальні сітки і займались цим останні роки, а подруги продовжують плести і зараз. Я б пішла в армію ще раніше, але сімейні обставини не дозволяли мені цього зробити".

"Первое мое негативное впечатление от учебки - идут на контракт все кому не лень. Наверное больше чем пятьдесят процентов идут сюда за зарплатой. Либо я чего-то не понимаю, либо все таки у таких людей неправильные приоритеты".

"Сейчас я нахожусь в учебке во Львовской области, по ее окончанию я отправлюсь в 54-ю бригаду, которая находится в Бахмуте".

"Я очень благодарна своей "Женской сотне" Космического микрорайона, как мы себя называем - космонавты. Они помогали мне там и теперь помагат тут. Я очень благодарна им за годы дружбы и волонтерства".

Илья Волошин , младший сержант, 93-я бригада ВСУ:

5 историй запорожцев, которые служат в Вооруженных силах Украины, фото-4

"Влітку 2014 року я пішов добровольцем у батальйон "Січ" при МВС. Там я прослужив рік, після чого перейшов до добровольчого підрозділу "Карпатська Січ", а згодом у 93-ю бригаду. За увесь час служив у Слов’янську, Красному лучі, Курахово, Пісках, околицях Донецького аеропорту, Мар'їнці, Авдіївці, Дебальцевому, а наразі тримаємо позиції на луганському напрямку під Кримським".

"Життя тут і життя на гражданкє - це два різні життя і це різні паралельні світи. Те що може бути кумедним тут, не буде здаватись кумедним там і навпаки. Ці два світи одне одного не зрозуміють. Всі два з половиною роки це один великий випадок, який закарбувався у моїй пам’яті і пам’яті моїх бойових побратимів".

"Україна у вогні - це і покликало мене піти добровольцем на фронт у 2014 році. Я пішов, щоб війна не дійшла до нашого регіону і щоб не розповзлась далі по території України. Ну і звичайно з надією перемогти і вигнати ворога з вже окупованих територій. В Україну прийшов ворог і в мене не було виходу".

Безрук Андрей, боец Нацгвардии, ныне подписал контракт с ВСУ:

5 историй запорожцев, которые служат в Вооруженных силах Украины, фото-5

"Когда еще служил на срочной службе в Национальной гвардии Украины, мне предложили должность в одной из бригад ВСУ. Меня эта должность заинтересовала и я обещал подумать. Потом я закончил срочную службу и вернулся в Запорожье. За лето со всеми увиделся и пообщался. В августе я пришел в бригаду, мне дали письменное соглашение, то есть договор от бригады, что они хотят меня видеть на предлагаемой должности у них. После этого я собрал все необходимые документы и меня направили в один из учебных центров на Львовщине, где я сейчас и нахожусь. Тут началась учеба по выбранной мною непосредственно военно-учебной специальности. После подготовки я планирую попасть в ту самую бригаду, которая мне и предложила данную должность".

"По-поводу моей мотивации вернутся армию - я думаю, что в моем случае было бы лучше остаться в армии, чем ее критиковать, не имея основных знаний о том, как она выглядит изнутри".

"В Нацгвардии, где я проходил срочную службу, мы хоть и были в АТО, но это была вторая линия. Мы проходили службу в Славянске Донецкой области, а также Северо-Донецке и Рубежном Луганской области. Также в армии я прочитал больше книг, чем за предыдущие пять лет. В основном, это были произведения Ремарка и Хемингуэя. Также впервые в жизни я прочитал библию. Нашел ее в Северо-Донецке в здании, которое в 2014 году занимали сепаратисты. Видимо они и бросили ее там".

Читайте также:

Запорожье ВСУ армия
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Оцените первым
(0 оценок)
Пока еще никто не оценил
Пока никто не рекомендует
Авторизируйтесь ,
чтобы оценить и порекомендовать

Комментарии