Сьогодні у Запоріжжі попрощалися із дружиною голови Комишуваської громади, двома підприємцями та шістьма поліцейськими, чиї життя забрали російські атаки авіаційними бомбами та БпЛА по Комишуваській громаді.
Як сказав в.о.голови ОВА Михайло Семікін, трагедія у Комишувасі залишить страшну рану для всієї України. Для нього це і особиста трагедія, адже серед загиблих - його друг, з яким вони знайомі більшу частину життя - це правоохоронець Дмитро Бєсєдін.
«З ним ми дружили зі школи, разом грали в футбол, ходили на дискотеки. Коли він служив у ЗСУ, я до нього приїжджав. Ми з ним разом дорослішали. Більшість свого життя ми з ним були знайомі. Знаєте, що я можу сказати про Діму? Він - та людина на яку можна покластися. Коли комусь була потрібна допомога, він ніколи не шукав, як відмовити. Таким я його памʼятаю і таким він залишиться для нас», - сказав очільник області.
Він пригадав, як в одному з інтервʼю Дмитро розповідав про роботу і сказав такі слова: «Так страшно. Я теж людина, я на роботі, але коли я розумію, що мене чекають, я не можу не приїхати».
«Ці слова дуже добре характеризують Дмитра і кожного з поліцейських. За цими шістьма іменами - життя людей, яких любили, чекали, будували з ними плани і головне - планували прожити довге життя. Хочу звернутися до родин загиблих і сказати, що наш обовʼязок - бути поруч, не тільки сьогодні, а й завтра, післязавтра, через рік, у будь-який час, коли це буде необхідно», - сказав Семікін.
Посадовець подякував загиблим поліцейським за те, що вони були разом людьми, допомагали їм.
«Вибачте нам, що ми не змогли вам допомогти у головному - повернутися додому. Честь і слава. Вічна пам’ять героям!», - додав він.
Начальник ГУНП в Запорізькій області Артем Кисько зазначив, що такого болю гарнізон ще не знав.
Всі сподівалися, що поліцейських - Сергія Бережко та Олега Дубецького, які зазнали поранень 1 листопада внаслідок атаки дрона поблизу Комишувахи - «витягнуть» у лікарні. Медики боролися за життя поліцейських чотири дні. Так само до останньої хвилини всі сподівалися, що під уламками підземної школи будуть живі і Михайло Буженко, Микола Баланда, Михайло Романов, Дмитро Бєсєдін, але дива не сталося. 11 дітей залишились без батьків, 5 дружин без чоловіків, 6 матерів без синів.
«Це наш спільний біль, наша спільна втрата… . Ми повинні пишатись тим, що служили в одному гарнізоні», - сказав Кисько.
В Комишувасі досі йдуть пошукові роботи. На місці трагедії дуже важко працювати, адже ворог не припиняє атак і постійно скидає КАБи та бʼє дронами. Через загрозу і прильоти роботи доводиться зупиняти, щоби не наражати людей, які там працюють.
Станом на сьогодні відомо про 55 загиблих людей. На жаль, не всі з них ідентифіковані.
«Зараз ми дійшли до такого моменту, що не очікуємо, що знайдемо не пошкоджені тіла. Ми збираємо останки, щоби потім зробити ДНК. Дуже хочеться, щоби після цієї трагедії не залишилося у нас безвісти зниклих людей», - сказав голова Запорізької ВРА Олег Буряк.
Він розповів, що особисто знав Наталю Карапетян, з якою сьогодні провели в останню путь.
«Це дружина, яка була за чоловіком. З початку повномасштабної війни вона повністю весь тягар розділила разом з чоловіком. Причому Юрія Володимировича ми скрізь бачимо, бо він офіційна особа, а Наталю ніхто не помічав, а вона завжди була поруч. Вона робила багато важливих для громади і людей робіт і постійно була поруч з Юрієм. Вона розділяла його відповідальність, як голови громади», - сказав він.
Очільник району також згадав і загиблу працівницю ЦНАПу Ольгу Тверденко, з якою попрощалися два дні тому.
«Я особисто знав Наталю і Ольгу. Ользі пропонували стати заступницею директора департаменту соціального захисту ОВА. Вона відмовилась. Сказала, що не залишить громаду, людей, Наталю. Вона була з ними і 2 листопада і так вийшло, що з ними залишилась назавжди», - сказав Олег Буряк.
Про загиблих в підземній школі підприємців Андрія Анікіна та Віктора Фоменко говорять лише хороші і теплі слова.
«Особисто знаю Віктора Фоменка. Він на рік молодший мене, ми разом вчилися, товаришували. Дуже добра, чуйна, смілива людина. Він був до останнього в Комишувасі. Дуже велике горе, дуже велика втрата і для мене особисто», - каже мешканець громади Іван Петрак.
«Андрія знаю з дитинства. Мій сусід. Він виріс на моїх очах. Запамʼятаю, як добру порядну людину», - каже пані Світлана, яка проживала в селищі і виїхала разом з чоловіком в квітні цього року.
Пошук людей під завалами триває. Загалом в день трагедії в укритті, по якому росіяни вдарили надважкою бомбою, могло бути близько ста людей.