Близько п’ятої ранку Запоріжжя здригнулося від вибухів КАБ. Російські війська продовжували бомбардувати місто ще близько години. Одна з бомб поцілила по житловому кварталу Дніпровського району. Вона впала у дворі між житловими будинками, в кількох метрах від стоянки авто. Один за одним почали вибухати та палати автомобілі, в квартирах - посипалися та вилетілі вікна, понівичило балкони, потрощило меблі та позривало двері. Коли вибухи вщухли, на місці одразу почались роботи з ліквідації наслідків.
У дворі розгорнули намети представники міської влади, волонтерські організації, комунальні служби привезли плити ОСБ та плівку, а фахівці комунальної аварійно-рятувальної служби з самого ранку допомагають людям розбирати аварійні конструкції.
Ця атака забрали життя 50-річного місцевого жителя. Мешканці будинку говорять, що добре знали загиблого. Він - переселенець, зранку мав їхати на роботу.
“Чоловік жив в квартирі на першому поверсі. Вийшов у двір якраз в момент, коли стався “прильот”. Невчасно вийшов… на жаль. Загинув на місці”, - говорить мешканець однієї з квартир на ім’я Павло.
Чоловік розповідає, що прокинувся від потужного вибуху.
“Дуже серйозно так бахнуло. Потужно. Одразу посипались вікна, причому дзвін такий стояв, що було зрозуміло, що посипалось у всіх і одразу. Буквально три хвилини пройшло і ми почали вставати з-під цих уламків, аж раптом нові вибухи. Скоріш за все, це вибухали автомобілі у дворі. Я потім підійшов до вікна і побачив, що горіли автівки. Потім люди почали виходити, я бачив, що дуже швидко приїхала поліція і почала ліхтаря світити, щоби бачити наслідки”, - згадує перші хвилини після атаки Павло.
Він говорить, що квартира відносно ціла. Мовляв, жити можна.
“Вікна заб’ємо, темно, правда, буде, але жити можна. В стінах скло стирчить. Але нам пощастило, наш під’їзд стоїть трошки далі від місця влучання”, - говорить співрозмовник та додає, що це вже вдруге їхній будинок страждає від обстрілів.
З одного з під’їздів виходить літня жіночка. В руках тримає пластиковий таз з битим склом. Її звати Антоніна. Їй 70 років. Вона живе разом зі своєю 99-річною мамою. Обидві - переселенці з Гуляйполя. Жінка розповідає, що в квартирі немає вікон та сильно все потрощило. Аж раптом у неї звонить телефон.
“Тоня, у вас все в порядку? Бо бомбили ж”, - чуємо жіночий голос в слухавці.
“Та який порядок? Тут аут. Приїжджайте”, - відповідає пані Антоніна та кладе телефон у кишеню.
Вона розповіла, що в квітні 2022 року вони виїхали з Гуляйполя. Спершу жили у Дніпрі, але там немає нікого з рідних, а у Запоріжжі живе донька, брат, сваха, односельці. Тож, вирішили переїхати сюди. В серпні 2023 року вони зняли квартиру в будинку, де живуть і зараз. Каже, що прокинулась від звуків тривоги і вже за кілька секунд на неї посипалось скло.
“Я підбігла до мами, а у неї телевізор стояв на тумбочці і його так нахилило, що він її захистив від скла, а то б її сильно порізало. Мама каже, що відчула, що на неї впало щось і лежала не ворушившись. Дякувати богу, її не поранило”, - розповідає Антоніна.
Скло вона вже майже прибрала, але зараз чекає, коли комунальники допоможуть винести всі уламки великі, щоби можна було далі наводити порядок.
“Жити можна…. Нікуди їхати не буду. Та й куди? Я ще в шоці перебуваю, але зараз мені головне, щоби хлопці допомогли винести все те, що розбило, щоби я могла поприбирати там”, - говорить жінка, витираючи сльози.
У дворі комунальники встановили великий металевий контейнер, аби люди могли скидати туди будівельне сміття, з вікон та балконів - постійно летять дерев'яні, пластикові та металеві уламки того, що лишилось від меблів та балконів.
“Вже п’яту “ходку” зробила. По два відра виношу і ще буду виносити”, - говорить Тетяна Василівна, яка приїхала допомогти подрузі розбірати завали після страшного ранку.
“Я колись жила у цьому будинку. З 1961 року по 2015 рік, а потім продала квартиру і переїхала в інше місце, але подружки тут залишились. Вночі я не спала майже, мені було тривожно. Коли перший раз бахнуло, я прочитала в Телеграмах, що по Соцмісту, то одразу зрозуміла, що це тут. Не можу це пояснити, як так зрозуміла. Я швидко зібралась. О 6:30 мій син їхав на роботу і я попросила його заїхати та відвезти мене сюди, щоби допомогти подружці. Вона одна живе, їй більше 70 років. Я їй одразу подзвонила і кажу: “Люда, я приїду”. Вона була налякана. У неї вилетіли вікна, меблі на кухні потрощило. У неї три балкони і всі побити. В квартирі страшне. Але подруга оптимістка”, - розповідає жінка.
У будинку навпроти також побиті вікна. Мешканка однієї з квартир - 76-річна Антоніна розповідає, що почула перші вибухи і пішла одразу в коридор. В її квартирі вибуховою хвилею вибило вхідні двері, жінка перечипилась, впала, поранила обличчя. Піднятися їй допомогли сусіди.
Вона розповіла, що місяць тому перенесла важку операцію і ще зовсім відновилась, трошки важко ходити.
“В квартирі пошкоджено вхідні двері. Сусіди заявку залишили, на 1580 обіцяли, що двері полагодять. В цьому будинку більше 20 років живу і нікуди їхати не буду, тут і помру. Я тут всіх знаю і мене всі знають. Ні, нікуди не буду їхати”, - запевняє Антонівна.
Розговорились з нею, жінка розповіла, що все життя працювала у школі, викладала німецьку мову.
Люди заповнюють заявки про пошкоджене майно. Допомогу також надають волонтери. Як виявилось, на першому поверсі одного з пошкоджених будинків розміщується офіс гуманітарної місії “Проліска”. Від вікон офісу до місця влучання КАБ - близько 80 метрів.
Керівниця запорізького офісу гуманітарного центру “Проліска” Ірина Мощенко каже, що збитки та масштаби руйнувань ще рахують.
“Повністю знищено майно нашої організації: пошкоджені кабінети, вікна, техніка. Все прибираємо. Але сьогодні на місцях влучань працюють дві наші команди. Перше завдання - допомогти людям, а далі будемо допомагати самі собі”, - говорить Ірина.
Нагадаємо, внаслідок атаки кількість постраждалих зросла до 16 людей.