«Храм - це є місце, де людина може усамітнитися, щоб не бути самотньою. Усамітнитися від світу, але відчути присутність Божу. Часто нам треба зупинитися в нашому житті, щоби переоцінити наші дії і вчинки. Для цього є храм чи капличка - окреме місце. Молитися можна в будь-якому місці, але храм - це саме те місце, де віруючі християни присвячують час Богові саме для спілкування». Так говорить про важливість відкриття та освячення осередку духовності єпископ ПЦУ Фотій.
З ним ми говоримо після освячення каплиці, що носить імʼя Юрія Переможця і збудована при батальйоні поліції особливого призначення. З міркувань безпеки не називаємо місце.
Мрія збудувати церкву
Як виявилось, каплицю почали зводити ще у 2014 році. Як-то кажуть, «коробку» збудували, а далі зупинились. Війна змусила поставити на паузу цей проєкт. До нього повернулись через десять років - у 2024 році. Командир батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Запорізькій області полковник поліції Микола Яковенко виявив бажання відновити будівництво.
Він родом з колишнього Токмацького району. Нині його рідне село окуповане.
«Наше село маленьке. Навколо села були і там були чи церква, чи капличка, а у мене в селі не було нічого. Я і хотів церкву побудувати ще вдома. Пропонував місцевим. Війна почалась, не встигли. Прийшов в батальйон, а тут вже стояла будівля і треба було просто закінчити. Запропонував хлопцям мене підтримали. Думаю, що збудуємо і вдома… просто пізніше», - говорить Микола.
Людина має в щось вірити
Військовий капелан Віктор Ткач говорить, ця каплиця потрібна саме як духовна підтримка. Сюди людина може прийти, щоби поставити свічки за близьких, побратимів, помолитись.
Віктор Ткач часто спілкується з військовими і цивільними. Пояснює, що іноді людині не треба взагалі щось говорити, достатньо просто вислухати.
«Коли людина проговорює щось, то знаходить відповідь в своїх же словах. Мені залишається буквально фразу одну сказати чи підказати. Це 7 чи 8 каплиця, яку ми освячує під час війни. Під час освячення завжди відчуваю радість. Це духовний центр», - говорить священнослужитель.
Зупинитись, щоби осмислити, що відбувається навколо
«Тут завершують богослужіння. Тут не те, що молитва сильніше, але настрій ніби піднесений - сама себе людина настроює на розмову з Богом», - доповнює Єпископ Фотій.
На питання, а чи є в нього потреба усамітнитись, щоб не бути самотнім, каже:
«Часто. У нас такий плинний час, що події змінюються одна за другою і треба зупинитись і осмислити, що відбувається навколо тебе. Потреба є в цьому».
Єпископ додає, що завжди важко знайти слова втіхи для тих, хто втратив рідних і близьких. Але важливо, щоби людина не впадала в розпач.
«Коли все добре, люди не йдуть до Бога. Це правда…. Два пороки є у людей, які призводять до тяжких наслідків: байдужість та боягузтво», - пояснює.
Що стосується ставлення Української православної церкви до війни, то за словами Фотія, у 2014 році священики московського патріархату спекулювали саме темою братовбивства. Але ж насправді, українці не нападали, а були змушені захищатись.
«Якщо б ми наступали, тоді церква засуджувала, бо це було б вбивство невинних. Але ми обороняємо і зупиняємо ворожу силу. Вони (окупаційні солдати) вбивають наших рідних, нищать наші міста і ми мусимо стати на захист. Тому, на наших військових гріха вбивства немає», - додає Фотій.