Окупаційна армія щодня скидає керовані авіаційні бомби та атакує дронами різної модифікації Новомиколаївку та Новоолександрівку. Обов’язкову евакуацію населення з цих населених пунктів поки оголошувати не збираються, а от родини з дітьми мають виїхати в більш безпечні міста.
Рішення про примусовий виїзд дітей має бути прийнято на засіданні державної комісії ТЕБ та НС, а далі буде підписано відповідне розпорядження голови Запорізької ОВА.
Сьогодні, 19 травня, в ефірі національного телемарафону “Єдині новини” очільник регіону Іван Федоров зазначив, що минулого тижня у Новомиколаївці було проведено виїзну нараду за участю профільних департаментів та владних структур.
“Не дивлячись на те, що лінія фронту ще недостатньо близько для оголошення примусової евакуації населення, прийняли рішення про необхідність евакуювати дітей, бо вони мають бути в безпечних місцях”, - сказав він.
Журналісти 061 побували у Новоолександрівці, яка знаходиться поблизу Запоріжжя і яку ворог буквально знищує керованими авіаційними бомбами та БпЛА.
Від постійних ударів в селі майже повністю зруйновано кілька центральних вулиць. На одній з них КАБ впав у неділю, 17 травня. На місці, де ріс старий абрикос - тепер величезна вирва, а від деяких будинків лишились самі руїни.
Ми заїхали до села в момент, коли було оголошено тривогу, увімкнулася сирена. На шкільному подвір’ї нас зустрів виконуючий обов'язки директора КП "Сількомунгосп" Володимир Гетьман. Детектор дронів, який він тримав у руках, вистежив ворожу “fpv-шку”, тому швидко прямуємо до укриття.
Воно знаходиться в навчальному закладі і відповідальна за нього директорка Новоолександрівської гімназії Вікторія Шляхова.
“Тут постійно лунає тривога. КАБи, дрони літаються постійно. Стежимо за додатком “Повітряна тривога” в телефоні і за можливості ходимо з “Чуйкою”, - говорить Вікторія.
Спускаємось під землю. В деяких приміщеннях укриття бачимо незавершений ремонт. Виявляється його розпочали, бо планували збільшити кількість учнів, які зможуть очно навчатись в безпечному місці. КАБи на громаду росіяни почали активно скидати у лютому цього року, потім додались ударні дрони різної модифікації. В березні до укриття була змушена переїхати сільська рада, адже працювати в своєму приміщення вона вже не могла.
“Це наш Пункт незламності, і укриття для всієї громади одночасно. Під час повітряних тривог люди сюди приходять”, - пояснює Вікторія і додає, що попри страх та небезпеку вона не може залишити громаду, адже тут - і працівники гімназії, і місцеві.
Вона говорить, що на території Новоолександрівки ще досі проживають родини, в яких виховується 13 дітей. Батьки планують виїжджати, шукають наразі житло.
До війни в Новоолександрівській гімназії навчалось 180 дітей. З 2022 року 47 учнів виїхали за кордон. З 2023 року заклад працює у змішаному форматі.
“Діти навчаються у дистанційному форматі і в місті Запоріжжі на базі підземної школи № 84. У підземній школі ми навчаємось три дні на тиждень: понеділок, середу і п’ятницю. Душа болить, але головне - навчальний процес триває”, - каже вона.
Жінка не може стримати сліз, коли розповідає про “було” і “стало”. Говорить, що те, що відбувається зараз - “біль і крик душі”, адже до останнього була надія, що Новоолександрівку омине така доля і все буде нормально. Втім, через погіршення безпекової ситуації минулого тижня сільська рада виїхала до Запоріжжя.
“Мешканці виживають. Залишився один магазин і той працює за замовленням. Люди виживають. Допомагають волонтери, благодійні організації”, - каже Вікторія.
Володимир додає, що під час відсутності електропостачання на території громади працює резервний генератор, який живить Пункті незламності. Тут також є запас води.
Дочекавшись моменту, виходимо на вулицю. Він показує на багатоквартирний будинок, в який вночі влучила “Молнія”, спричинивши пожежу.
Біля одного з будинків помічаємо жінку. Її звати Тетяна.
“Як тут живете?”, - питаємо.
“Війна, бухає постійно і що ще сказати? Ось сумки і куди хочеш, туди і їдь. Розбили все. Гучно було вночі. У мене ще квартира ціла, але у сусідів… Тут неможливо жити, магазини не працюють, докторів немає”, - каже вона.
Володимир уточнює, що лікарі раз на тиждень приїжджають і в укритті приймають.
“О, бачте, а я не знала про це. Руки трусяться, ноги просяться, треба виїжджати. Я до Запоріжжя їду”, - говорить Тетяна.
Ще одна жінка - Наталя Андріївна - бідкається, що тільки вчора сусід картоплю на городі підпушив. Мовляв, так гарно було, а сьогодні КАБ прилетів.
“Ми були з мамою вдома. Нас спасло те, що ми під стіл заховались, присипало трошки, впав потолок”, - каже і перераховує місця, куди прилетіли бомби лише за останні дні.
Далі по вулиці - зруйновані та сильно пошкоджені будинки. Біля одного одного з них - Наталія Іванівна. Жінка прожила в селі все життя, але дочка вмовила виїхати до Запоріжжя. Вона запрошує до своєї хати.
“Йдіть подивіться, що з нею зробилось. Під час обстрілу я була вдома, в кутку сиділа. Як вижила…? Не знаю”, - каже вона.
Таких історії, тут на жаль, у кожному дворі. Сьогодні також в громаді лунали вибухи, їх відлуння чули в деяких районах Запоріжжя. Новоолександрівська сільська громада була створена вісім років тому. Вона об’єднує сім населених пунктів і раніше налічувала понад чотири тисячі жителів, але зараз ця цифра є значно меншою.