Якби не було комунікаційників, то був би потік неконтрольованої інформації, хейт поглинув би свідомість, а про роботу багатьох структур, важливих для життєдіяльності міст, взагалі б нічого ніхто не знав.
15 травня в Україні відзначили професійний День комунікаційних підрозділів системи Міністерства внутрішніх справ. 061 розпитав очільницю відділу комунікації ГУНП в Запорізькій області Анну Ткаченко про роботу в прифронтовому регіоні, вчасне виявлення і спростування фейків та багато іншого.
«Насправді ми вже давно вийшли за межі роботи звичайної пресслужби, бо навіть назва - «відділ комунікації» - говорить сама за себе. Ми не просто публікуємо новини на наших ресурсах, а й спілкуємось з медіа, лідерами думок, інфлюєнсерами. В якомусь сенсі ми іноді виступаємо «адвокатами» поліції. Хоча під час повномасштабної війни робота запорізьких комунікаційників більше нагадує роботу воєнкорів», - починає розмову Анна.
За її словами, близькість фронту значно розширила завдання, які виконують підрозділи МВС та їхню географію, і люди мають про це знати.
«Ми рідко працюємо в кабінеті, як правило, наша робота дедалі більше наближається до лінії бойового зіткнення. Говоритиму про нашу структуру: поліція зараз перебуває як в різних прифронтових населених пунктах, так і на фронті. Тому ми маємо показувати роботу наших підрозділів. Люди мають знати, наскільки в умовах війни ускладнилася поліцейська служба», - каже Анна.
Про мобілізацію і хейт
Поліція сьогодні залучена до проведення мобілізаційних заходів, що часто стає приводом для поширення негативних думок щодо діяльності правоохоронців. Більше того, це навіть подекуди нівелює найбільші здобутки правоохоронного органу.
«Звісно, хейту ми не можемо уникнути. Мобілізаційні заходи - це зачасту про негативне. Але якщо відштовхуватися від позицій держави і людської справедливості, то мобілізація - це про обовʼязок кожного громадянина. Ну, і будемо чесними, ця тема не позбавлена надмірної уваги ворога, тому найбільші конфлікти виникають на тлі дезінформації. Росія звикла воювати у гібридному форматі. Ще з 2014 року війна точиться на двох фронтах: бойові дії - на лінії бойового зіткнення, а інформаційна війна - в тилу. Об’єктом ураження у цій інформаційної війні стала і поліція. Ворожим спецслужбам на руку щоби поліція, як орган виконавчої влади, був дискредитований в суспільстві», - каже Ткаченко.
«Чому саме поліція?»
«Бо поліція - це одна з найчисельніших структур (серед силовиків) і підрив її авторитету є надважливим для російських спецслужб завданням. Під впливом ворожої дезінформації знецінюється робота правоохоронців, породжується відкрита зневага з боку народу. Все це виливається в розкачування та дестабілізацію суспільства зсередини», - відповідає.
Анна пояснює, що в соцмережах для «підігріву градусів» та підбурення аудиторії, активну роль відіграють російські ботоферми.
«У коментарях до публікацій боти закидають обурливі фрази, аби задати негативний тон полеміці, і таким чином провокують на подібні висловлювання інших користувачів», - пояснює.
«Що робити?»
«Вчитися критично мислити. Багато ситуацій виривається із загального контексту подій. Є випадки, коли на поліцейських нападають, бʼють, сварять. Потім, коли ми переглядаємо відео з бодікамер, то бачимо, що саме передувало тій чи іншій ситуації. Ми розбираємо кожен випадок, проводимо службові перевірки, аби встановити істину. Якщо правоохоронець припустився помилки, то він понесе відповідне покарання. Ми готові до конструктивної критики, але не до стихійного хейту. Поліція багато робить щоби отримати довіру від людей, а не негативне ставлення», - запевняє комунікаційниця.
Про «Байду» та виховання дітей
Співрозмовниця акцентує увагу на тому, що відомство належним чином сприймає критику і готово давати публічну відповідь.
«Якщо ми винні, то готові зізнатися в цьому. Не помиляється тільки той, хто не працює», - говорить.
«Ворог також має свою комунікаційну службу. Наскільки вона потужна?»
«На жаль, вона доволі потужна. Не секрет, що ми вивчаємо медійне поле ворога. Ми це робимо для того, щоби розуміти ситуацію. Нас, у першу чергу, цікавлять окуповані території, бо там залишаються наші люди, і вони під впливом пропаганди змінюють кут зору, ідеологію і своє ставлення до України. Ми бачимо, як швидко на окупованих територіях перепрограмовують українських дітей. Окупанти швидко створили понад десяток молодіжних та дитячих рухів, де почали виховувати молоде покоління в мілітарному контексті і насаджувати їм ненависть та знецінення всього українського. Їхня система виховання дуже потужна. У них розвинена інформаційна зброя», - пояснює Анна.
«Поліція заснувала рух «Байда». Він є відповіддю на дії окупантів?»
«На відміну від проросійських організацій, у руху «Байда» шляхетна мета. Ми виховуємо дітей не на противагу зазомбованим хлопцям і дівчатам. Ми прагнемо виховувати спільноту, яка створюватиме нове суспільство, здатне цінувати, відновлювати і розвивати державні цінності. Ця молодь - це еліта і на неї ми робимо ставку. Спочатку рух «Байда» був «обережним» проєктом. Ми мали амбітні ідею і мету, але самі, мабуть, не очікували, настільки швидко і прогресивно розвиватимуться діти, які долучились до руху. У нас створено на сьогодні 14 осередків. До родини «байдівців» вже долучились близько півтисячі дітей. Багато з них - з окупованих територій. Діти завжди з нетерпінням чекають на посвяту, на отримання значка «Честі». Про наш рух вже знають на рівні держави. Діти створюють документальні фільми про подорожі різними містами країни, які можуть конкурувати з популярними програмами про мандрівки. Водночас примітно, що всі відео з урочистих посвят або інших масових заходів завжди в соцмережах викликають у росіян шквал емоцій, вони просто казяться. Намагаються вказувати на ознаки нацизму, приплітають багато негативу. Але ж традиції посвяти «байдівців» носять прадавній, етнічний характер або ж пов’язані з традиціями козацької доби. Це не про фашизм та неонацизм. Це про сили стихії, символіку, які обʼєднують, додають атмосферності, урочистостості», - коментує співрозмовниця.
Встигнути зафіксувати воєнний злочин
Для того, щоби не було викривлення інформації, люди мають оперативно отримувати достовірну інформацію. Саме тому комунікаційники мають бути всюди і одночасно, швидко реагувати на всі важливі події, надавати правдиві відомості. Важливим фітбеком у цьому є довіра суспільства.
«Ми постійно розповідаємо про роботу наших поліцейських, публікуємо історії про найкращі приклади роботи. Розповідаємо про тих, хто воює, несе службу на прифронтових територіях. Ми виважено висвітлюємо чутливі теми, щоби не допустити перекручування, і завжди памʼятаємо про те, що інформація не має нашкодити», - розповідає Анна.
На її думку, якби не було відділу комунікації, то про роботу поліції люди б не знали всієї правди.
«Якщо в місті спокійно, немає порушень – це тому, що за цим хтось стоїть. Ми розповідаємо про ціну безпеки, адже герої не завжди хочуть про себе говорити. Робота комунікаційника - це постійні виклики, вона полягає в тому, щоби працювати в небезпечних умовах. Адже біля кожного парамедика, який надає допомогу постраждалим, поліцейського, який працює на місці атаки або евакуює з-під обстрілів цивільних громадян, стоїть комунікаційник. Якби нас не було поруч, то їхня робота залишилась би незнаною», - каже.
Працівники відділу комунікації приїжджають на місця ворожих ударів практично разом із іншими оперативними службами. Анна зізнається: їм також страшно.
«Ми в епіцентрі подій вже через лічені хвилини після вибухів, бачимо як відбувається огородження територій, знаємо про те, що є загроза повторних обстрілів, але поліція там і ми маємо також все фіксувати. Ми намагаємось обмежити кількість наших співробітників, які працюють в найнебезпечніших місцях, але при цьому маємо встигнути все зафіксувати.
Слідчі документують наслідки воєнних злочинів росіян у свій спосіб, а ми – у свій. Віримо, що наш контент на рівні з результатами досудових розслідувань буде представлений під час судових процесів в Гаазі. Адже ми вчасно фіксуємо те, що може бути надано, як доказ воєнних злочинів окупантів», - пояснює.
Щодо важливості заснування на рівні держави свого професійного свята, Анна не приховує, що це є дуже важливим. 15 травня - це день, коли працівники відділів комунікації можуть почути «дякую» за свою роботу.
«Дуже часто наша робота непомітна, іі не бачать, про неї не згадують. Цей день для того, щоби почути добрі слова. Я пишаюсь колективом, який працює в Запоріжжі. Він маленький, але потужний і в ньому кожен на своєму місці. Зараз ми просто відзначаємо цей день, а от святкувати будемо після війни», - завершує розмову Анна Ткаченко.