У центрі Запоріжжя сьогодні, 15 листопада на традиційну акцію «Не мовчи - полон вбиває» вийшли близько сотні людей. Це близькі та рідні полонених та зниклих безвісти захисників. Бійці, чиї імʼя та позивні нині на прапорах або табличках, з різних підрозділів та воювали на різних напрямках, але ті, хто нині є їхнім голосом - збираються разом аби про них не забули.
Далі в репортажі 061.
Жінка на імʼя Тетяна тримає в руках табличку, з якої зрозуміло, що вона чекає на сина. Він зник на Донеччині 20 квітня 2024 року. Його звати Сергій.
Жінка немає ніякої інформації, але каже, що відчуває, що її син живий.
«Віра йде попереду мене і я чекаю та вірю. Всім мамам та дружинам кажу, що треба вірити», - говорить Тетяна.
Пані Наталя виходить на акції разом з дітьми. Родина чекає з полону чоловіка та тата.
«Владислав позивний «Змій». Служить у 66 омбр. Зник у Макіївці, Луганщина 6 квітня 2025 року. 90% він в полоні, але невідомо, де його тримають. Є відео, як їх разом з побратимами брали у полон і на цьому все. Де тримають їх і що сталося - ніхто не знає. Рахується безвісти зниклим, бо немає відео з колонії», - каже Наталя.
Родина постійно їздить і в інші міста на акції. Сама Наталя зізнається, що діти - її велика підтримка.
«Якщо можу плакати і казати, що кінець світу, то діти підходять і кажуть, що тато живий, мовляв, ми не відчуваємо його мертвим. Діти - це наш всесвіт», - каже жінка.
Якби вона могла сказати, щось своєму чоловікові, то це було б:
«Сонечко, тримайся. Я тебе поверну додому. Ти сильний, ти все зможеш, ми чекаємо», - говорить.
Син виходить на акції з іграшкою, яку свого часу подарували його батьку. На ньому є напис «Змій».
Олена - мешканка нині окупованого Енергодару. На акцію виходить з фотографією чоловіка Сергія, який служить в 129 бригаді ТрО. Зник у Курську.
Юлія тримає прапор та є голосом свого брата Дмитра. Зник 3 червня 2025 року на Покровському напрямку, село Новосергіївка.
«Пішов на бойове завдання і зник. Там була засідка. Троє хлопців пішли і серед них Дмитро. Півроку шукаємо. Багато інформації є, але нам, на жаль, не кажуть нічого. У нас є своя група, бо в тому районі багато хлопців пропали», - говорить жінка.
Пані Ганна чекає з полону сина. Він - Азовець. В полоні з травня 2022 року.
«Вийшли за наказом командування. Сина звати Максим. Наприкінці грудня йому виповниться 33 роки і це четвертий день народження, який він відзначає в полоні, а ми тут - без нього. До жовтня цього року на звʼязок не виходив. 6 жовтня був так званий суд і росіяни незаконно засудили його до 22 років увʼязнення в колонії суворого режиму. Засудили за те, що він захищав своє місто. Зараз він в донецькому СІЗО. Про суд дізналася з російських пабліків. Я його не впізнала на фото, поки не почала читати текст», - розповідає Ганна.
Вона каже, що її Максим завжди був спортивним, має 190 см росту та до полону важив 90 кг. Яким побачила його на фото, жінка сказати не змогла, сльози забрали мову.
Родина проживала в Маріуполі і виїхала звідти в 2022 році. Максим став на захист країни де в 2014 році.
Кожен тиждень на акціях зʼявляються нові люди. За словами оранізаторки, військової волонтерки Стели Орел, список зниклих безвісти та полонених постійно зростає, а обміни проходять не часто і не є, на жаль, масштабними.
Люди кажуть, що будуть виходити поки додому не повернуться все захисники і захисниці.