Йому 54 роки, з яких близько 50, як він сам каже, займається колекціонуванням. При цьому, відносно себе не любить вживати слово колекціонер, мовляв, воно має якийсь «негативний присмак». Краще - меценат. Мова про відомого українського підприємця, реконструктора, співзасновника Музею Шереметьєвих - Олексія Шереметьєва. Цього тижня він побував у Запоріжжі аби подарувати частину своєї колекції - близько тисячі експонатів - національному заповіднику «Хортиця».
Журналісти 061 побували на відкриті спільної виставки (Національного заповідника «Хортиця» та Музею Шереметьєвих) під назвою «Морські походи запорожців та Хортицька верф», поговорили с людиною, яка все своє життя присвятила вивченню історії.
У Запоріжжі Олексій Шереметьєв був вперше.
«Сподіваюсь, що це буде кохання на довго», - говорить посміхаючись.
Під час свого вітального слова він кілька разів акцентував увагу на тому, що його вразив той факт, що фронт від Запоріжжя лише в 30 км, а в місті відкривають виставки і вони користуються попитом серед людей.
«Зізнайтесь, було страшно їхати до нас?», - питаємо.
«Відверто кажучи, ні. Я знав, що робиться добра справа і мене чекають. У мене в Києві залишилась маленька дитина - 1 рік 8 місяців. Дружина каже: «не їдь, там війна, там стріляють», а я сказав, що не можу не поїхати», - відповів.
В інтернеті є чимало інформації про Шереметьєва, зокрема, про його потужний музей у Севастополі, який він втратив після анексії Криму. В одному зі своїх інтерв’ю Олексій сказав, що це був “масштабний музейний проєкт світового рівня, присвячений Кримській війні. Але зараз він на окупованій території. Тимчасово — підкреслю”.
Його колекції - це документи, зброя, фотографії, твори мистецтва. Олексій є членом Британського товариства дослідників Кримської війни, а ще - близько 15 років займається сфрагістикою — наукою про печатки.
Одну з печаток своєї колекції він подарував національному заповіднику “Хортиця”. Річ надзвичайно рідкісна, її він зберігав 20 років, але зараз вирішив, що її мають бачити.
“Печатка Кодацької паланки” датована XVIII століттям віднині є одним з експонатів “Хортиці”.
“Якщо я не помиляюсь, то всього було 12 паланок і це одна з них. Паланка - це умовно полкова печатка, яка завіряла всі важливі документи. Ця печатка вперше за 300 років приїхала сюди і це важливо. 20 років вона у мене зберігається, її було придбано в Європі. Мені приємно, що вона буде зберігатися тут”, - говорить Олексій.
На питання, а чому саме до Запоріжжя він вирішив передати частину своєї колекції, говорить, що представники музею запропонували зробити якусь спільну виставку.
“Сказали, що багато експонатів вивезли через війну. Кажуть, у нас там трошки бідно. Я сказав, ну давайте зробимо. Вони приїхали, я побачив їхні очі і подумав “треба подарувати”. Це якісний маркер того, що музей працює, життя вирує і ми переможемо”, - розповідає.
Загалом він передав “Хортиці” близько тисячі різноманітних експонатів.
“Для колекціонера експонати - це як для дитини улюблена іграшка… Чи не шкода було віддавати?”, - запитуємо.
“Саме так. Мені 54 роки і з них я років 50 вважаю себе колекціонером. Я пройшов всі стадії колекціонування і, повірте, головне, щоб воно збереглося. У мене був втрачений музей в Севастополі. Тож, на превеликий жаль, є і такий досвід, але ж є чітке розуміння, що ми з собою нічого не забираємо. Десятки тисяч людей за місяць проходять через заповідник “Хортиця” і я отримую задоволення від усвідомлення того, що це все побачать люди і вони збережуть маленьку частинку експозиції в своїх пам’яті і вона їх буде спонукати для вивчення того, що було сотні і навіть тисячоліття років тому”, - відповідає Шереметьєв.
Він згадує слова путіна про те, що Україні 30 років і ця країна немає історії. Ніби відповідаючи на ці слова говорить, що історія є і він готовий це доводити.
“Вибачте, але нашій історії за тисячу років. Кожна людина, яка відвідає виставку, понесе з собою розуміння того, що ми велика країна, з минулим і майбутнім…. Мені б хотілося, щоб виставок було багато і різноманітних. Нам є що показати. Сумно, коли відвідуєш музеї Швеції, Франції, Британії і бачиш, наскільки вони багато уваги приділяють історичним знанням. До цих музеїв діти з 5 років приходять, з ними розмовляють, вони з самого дитинства вбирають в себе, що це їхня країна, історія. Ми, на жаль, в цьому не допрацьовуємо. Для мене це одне з головних завдань. Я не для себе колекціоную, щоб у шафі стояло, щоб комусь одному показати. Це шлях в нікуди. Треба все це розповідати”, - додає.
Науковці заповідника “Хортиця” говорять, що вважають передачу експонатів з приватної колекції до їхніх фондів правильним жестом.
“До ХІХ ст було створено багато приватних музеїв, які з часом стали державними. Під час воєн та революцій дуже багато музеїв були знищені і колекції назавжди втрачені. Олексій зробив вчинок, який гідний поваги. Але це наша спільна історія і вона має працювати для суспільства і експонати мають бути доступними”, - говорить завідувач відділу реставрації Національного заповідника «Хортиця» Валерій Нефедов.
Він проводить невеличку екскурсію, розповідаючи про експонати, що представлені в нових вітринах.
“Це гарматні ядра чавунні, шуфла для зарядки гармати, мушкет, шабля карабела дуже цікава XVII ст. , свинцеві кулі для мушкетів, шматок свинцю для виготовлення куль і фрагменти лядунок - це такі деревяні пенали, в які вставлялися в паперовому мішечку заряди пороха. Тут декілька лядунок. Дерево збереглося і це дуже круто. Це все один комплекс, який датується третьою чвертю XVII ст. Кожен предмет є унікальним. Як я вже сказав, цей мушкет третьої чверті XVII ст, а у нас є мушкет першої чверті XVIIІ ст. Схожі, але різні. Кожен предмет пов'язаний з певними історичними подіями і несе інформацію. Цей корабельний комплекс пов’язаний з військовими діями на морі”, - говорить науковець.
За його словами, історія морської справи запорожців демонструє не лише їх мужність, а й глибоке знання суднобудівних й флотських традицій. Він нагадує, що козацтво розвивалося як військово-морська сила, а одним із її форпостів став острів Мала Хортиця, де була розташована Хортицька Січ, а згодом – суднобудівна верф.