Мистецька група «Контра Банда» була створена у 2006 р. До її складу увійшли Анна Алабіна (Черкаси), Гліб Вишеславський (Київ), Володимир Яковець (Черкаси).
Можливість спільної роботи природньо виходила з попереднього творчого розвитку кожного митця. А. Алабіна займалась перформансом та енвайронментом у складі черкаської групи «Не правильний театр"; твори Г. Вишеславського (перформанс, енвайронмент, фотографія), останніми роками, все більше торкалась соціально-політичної тематики; енвайронменти та живопис В. Яковця звертались до широкого кола культурологічних контекстів.
Першою спільною акцією групи була виставка «Мова» (2006 р. галерея «Совіарт»). Експозиція складалась з двох затемнених залів, стіни яких були заповнені полотнами живопису впритул однин до одного. На картинах, на темному тлі, сріблястою металевою фарбою були зображені літери з алфавітів багатьох мов. Штучне освітлення почергово концентрувало увагу глядача на окремих літерах. В центрі другого залу було розташовано просторову композицію із декількох двохметрових снопів пшениці. Між снопами та стелею великою хмарою на різній висоті висіли об’ємні сріблясті літери, що постійно освітлювались вузькими променями й давали відбитки світла на темні стіни. У першому залі в центрі було розміщено три кольорових зображення літер «Ї», «Є» та «Ґ» (знаки, що зустрічаються тільки в українській абетці).
Тематика експозиції торкалась протиріч у сучасній Україні що виникли між загально-цивілізаційним універсальним дискурсом та локальними реаліями традиційної культури. Тема розкривалась за допомогою контрастних співставлень літер, як символів, та значень, що вони утворюють і образів реального життя: хмара універсальних символів - літер з різних алфавітів світу, висіла над снопами, як символами локального місця й конкретної країни. Літери, що хаотично наповнювали простір показували, що позбавлені цілеспрямованого історичного контексту окремі значення слів перетворюються у пусті конструкції. Тільки привнесення до їхнього складу емоційної спрямрванності, лаканівського «бажання», що базується на сприйнятті конкретного й локального, надає життя всій схематичній побудові.